Знайди те, що шукаєш у своєму місті

КОЛУМБУС, Огайо — У штаті Огайо, де стрімке зростання вартості нерухомості душить домовласників, республіканські законодавці висунули амбітний план, який обіцяє $3,5 млрд податкових пільг — найбільше зниження податків у історії штату. Законопроект H.B. 335, представлений представниками Девідом Томасом і Біллом Ромером, позиціонується як порятунок для таких людей, як Дебра Вейгандт із Акрона, чиї податки зросли на 30% після останньої переоцінки майна. Проте за цією обіцянкою ховається болючий компроміс: школи, які вже потерпають від недофінансування, можуть втратити $1,5 млрд, що поставить під загрозу освіту тисяч дітей.«Це не просто стрибок податків, це відчувається як фінансовий інфаркт», — сказав Ед Лівернуа, житель округу Лейк, чий податковий рахунок різко зріс минулого літа. Подібні історії лунають по всьому Огайо, де постпандемічний бум нерухомості призвів до середнього зростання вартості майна на 30–37% у таких округах, як Батлер, Монтгомері та Грін. Для багатьох домовласників, особливо пенсіонерів і сімей із середнім доходом, ці підвищення стали нестерпним тягарем, спонукаючи законодавців до дій.H.B. 335, відомий як «Закон про негайне полегшення податку на нерухомість», пропонує радикальне рішення: скасування так званого «внутрішнього податку» — механізму, який дозволяє шкільним округам автоматично отримувати більше доходів, коли зростає вартість нерухомості. «Ми хочемо, щоб власники нерухомості відчули реальне полегшення, а не бачили, як їхні податки зростають разом із ринком», — заявив Томас, колишній аудитор округу Аштабула, якого республіканське керівництво обрало для просування реформи. За його оцінками, середній домовласник заощадить $850 на рік, якщо будинок оцінено за середньою вартістю.Ціна пільгАле для шкільних округів, які покладаються на податки на нерухомість для фінансування 50% своїх бюджетів, H.B. 335 є фінансовою катастрофою. Суперінтендант шкіл міста Парма Чарльз Сміалек назвав законопроект «ударом у саме серце освіти». За його словами, втрата $1,5 млрд залишить школи без засобів для підтримання базових послуг. «Як ми можемо навчати дітей, коли нам доведеться скорочувати вчителів, закривати класи та скасовувати спорт і мистецтво?» — запитав він.Парма, як і багато інших округів, уже бореться за виживання. З 2011 року округ не отримував нових надходжень від місцевих податків, зазнавши семи невдалих спроб провести голосування за нові збори з 2018 року. «Ми досягли межі, — сказав Сміалек. — Цей законопроект не просто ускладнить нашу роботу, він зробить її неможливою». За даними Департаменту освіти Огайо, 486 із 609 шкільних округів штату мають резерви, що перевищують запропоновану межу в 30% річного бюджету, і будуть змушені повернути ці кошти платникам податків, якщо H.B. 335 стане законом. Наприклад, Колумбус Сіті Скулз доведеться знайти спосіб розпорядитися $139,5 млн, щоб відповідати новим правилам.Республіканці, такі як Ромер, стверджують, що школи можуть заощаджувати, консолідуючи послуги або об’єднуючись із іншими округами. «Ми хочемо розпочати складні розмови про ефективність», — сказав він, натякаючи на можливість злиття шкіл у сільських районах. Проте критики, зокрема представниця демократів Брайд Роуз Свіні, називають це «фальшивою реформою», яка забезпечує лише тимчасове полегшення домовласникам, водночас створюючи довгострокову кризу для освіти. «Це одноразовий трансфер грошей, який не вирішує системних проблем», — зазначила Свіні.Більший контекстH.B. 335 є частиною ширшої боротьби за реформу податків в Огайо, де система фінансування шкіл, визнана неконституційною Верховним судом штату в 1997 році, досі залежить від місцевих податків на нерухомість. Біля 611 шкільних округів штату зібрали $13 млрд податків на нерухомість у 2023–2024 роках, але ця система створює нерівність: багаті райони процвітають, тоді як бідніші, як Парма, ледве зводять кінці з кінцями. Бipartisan Fair School Funding Plan, прийнятий у 2021 році, мав виправити цю проблему, але його впровадження гальмується через брак $1,8 млрд, необхідних для повного фінансування.Тим часом тиск на законодавців зростає. Громадянська група Citizens for Property Tax Reform зібрала 1800 підписів для внесення поправки до конституції, яка повністю скасує податки на нерухомість, що може зруйнувати фінансування шкіл, бібліотек і місцевих служб. «Це наш останній засіб, — сказала речниця групи Бет Блекмарр. — Ми, особливо пенсіонери, не можемо більше платити». Хоча експерти, як сенатор Білл Блессінг, попереджають, що скасування податків призведе до «втрати $22 млрд доходів», ініціатива відображає глибоке розчарування виборців.Політична граH.B. 335, який зараз розглядається в Сенаті Огайо, є лише одним із 19 законопроектів про податки на нерухомість, що свідчить про політичну лихоманку навколо цього питання. Спікер Палати представників Метт Хаффман назвав реформу «драматичною і необхідною», але визнав, що компроміс із Сенатом, який підвищив ліміт резервів шкіл до 50%, буде складним. Губернатор Майк ДеВайн, чий бюджет не включав таких радикальних змін, висловив обережність, заявивши, що «освіта — це головна відповідальність штату».Для домовласників, як Вейгандт, які відчувають, що «все дорожчає», обіцянка $3,5 млрд пільг звучить як рятівне коло. Але для вчителів, учнів і батьків, які бачать, як їхні школи втрачають ресурси, це звучить як вирок. Поки Огайо балансує між полегшенням для платників податків і захистом освіти, одне питання залишається без відповіді: чи може штат дозволити собі жертвувати майбутнім своїх дітей заради миттєвого полегшення?

КОЛУМБУС, Огайо — У вівторок, Сенат Огайо ухвалив дворічний бюджет штату на суму 60 мільярдів доларів, який викликав бурхливі дебати через свої суперечливі пріоритети: щедрий грант у 600 мільйонів доларів для будівництва нового стадіону для «Клівленд Браунс», значне зниження податків для найзаможніших жителів штату та скромне збільшення фінансування державних шкіл. Цей документ, який після надходження федеральних коштів сягне 200 мільярдів доларів, оголює глибокий розкол у політичних поглядах на те, куди мають спрямовуватися ресурси Огайо. Законопроект № 96, схвалений переважно за партійною лінією (23–10), став ареною боротьби між амбітними економічними проєктами та потребами освіти й соціальних програм, що залишилися в тіні.Стадіон за рахунок платників податківОдним із найгучніших пунктів бюджету стало виділення 600 мільйонів доларів на новий стадіон «Клівленд Браунс» у передмісті Брук-Парку. На відміну від пропозиції Палати представників, яка передбачала випуск облігацій на цю суму з виплатами, що сягнули б 1 мільярда доларів через відсотки, Сенат обрав інший шлях. Гроші буде взято з фонду незатребуваних активів штату — 4,8 мільярда доларів, що включають забуті банківські рахунки, депозити за оренду чи невикористані страхові поліси. «Це розумний спосіб уникнути боргового тягаря», — заявив сенатор Джеррі Сіріно, голова комітету з фінансів, стверджуючи, що інвестиція окупиться через податки від нового стадіону.Проте критики, зокрема лідерка сенатської меншості Нікі Антоніо, називають це рішення «кричущим прикладом неправильних пріоритетів». «Якщо ми можемо знайти 600 мільйонів для футбольного стадіону, чому ми не можемо знайти кошти для наших шкіл?» — запитала Антоніо на пресконференції, вказуючи на те, що бюджет лише частково відповідає потребам Плану справедливого фінансування шкіл (FSFP) 2021 року. Демократи подали 423 поправки до бюджету, включаючи одну про скасування фінансування стадіону, але їхні пропозиції не здобули підтримки в Сенаті, де республіканці мають супербільшість 24–9.[](https://ohiocapitaljournal.com/2025/05/21/ohio-senate-democrats-hope-to-fully-fund-public-schools-not-fund-browns-stadium-in-state-budget/)Губернатор Майк ДеВайн, який раніше виступав проти боргової моделі фінансування стадіону, висловив обережний оптимізм щодо пропозиції Сенату, але не підтвердив, чи підпише бюджет без змін. Інсайдери припускають, що ДеВайн може скористатися правом вето на окремі статті, якщо вважатиме, що проєкт надто обтяжує бюджет штату.Освіта: обіцянки без повного виконанняОсвіта стала ще одним полем битви. Бюджет Сенату передбачає додаткові 100 мільйонів доларів для державних шкіл порівняно з пропозицією Палати представників, доводячи загальне збільшення фінансування до 550 мільйонів доларів. Проте це лише частково відповідає потребам FSFP, який, за оцінками експертів, вимагає від 666 до 800 мільйонів доларів для повного фінансування. «Ми наближаємося до справедливого фінансування, але цього недостатньо», — зазначила Антоніо, вказуючи на те, що багато шкіл, особливо в бідніших районах, продовжують покладатися на місцеві податки на нерухомість, які Верховний суд Огайо визнав неконституційними ще на початку 2000-х.Сенат також вніс зміни до системи «гарантій» фінансування, скасувавши механізми, які захищали школи від скорочень у разі зменшення кількості учнів. Натомість додаткові кошти отримають лише округи з високими академічними показниками або ті, що демонструють зростання. Це рішення викликало критику з боку профспілок учителів, які стверджують, що воно карає школи в депресивних регіонах. «Це як змінювати правила посеред гри», — сказала Мелісса Кроппер із Федерації вчителів Огайо.Крім того, бюджет підвищив ліміт резервних фондів шкіл до 50% їхнього річного операційного бюджету, що дозволяє районам зберігати більше коштів для капітальних проєктів, таких як будівництво нових шкіл. Однак це також означає, що надлишки будуть повернені платникам податків, що може ускладнити довгострокове планування для шкіл.Податкові пільги для багатихЩе одним спірним пунктом є запровадження фіксованого податку на доходи в розмірі 2,75%, що ліквідує вищу ставку 3,5% для тих, хто заробляє понад 100 000 доларів. За оцінками, це призведе до втрати 1,1 мільярда доларів із загального фонду доходів штату. Сенатор Сіріно захищає цей крок, стверджуючи, що зниження податків стимулюватиме економічне зростання та залучатиме заможних жителів до Огайо. «Штати з фіксованим податком процвітають», — заявив він, посилаючись на приклади інших штатів.Проте критики, зокрема Policy Matters Ohio, називають це «подарунком для найбагатших за рахунок середнього класу». Зниження податків збігається зі скороченнями фінансування Medicaid, бібліотек, програм боротьби зі свинцем і продовольчих банків, що непропорційно впливає на малозабезпечених жителів. «Бібліотекарі та вчителі платитимуть той самий податок, що й професійні спортсмени», — зазначила Бейлі Вільямс із Policy Matters Ohio.Стипендії з умовоюСеред позитивних моментів — розширення стипендії губернатора за заслуги, яка тепер надаватиме 20 000 доларів 2% найкращих випускників середніх шкіл для навчання в коледжах Огайо. Однак є умова: одержувачі повинні залишатися в штаті протягом трьох років після закінчення навчання, інакше їм доведеться повернути кошти. Ця пропозиція, за словами Сіріно, спрямована на утримання талантів в Огайо, але критики стверджують, що вона може обмежувати свободу вибору молодих людей.Погляд у майбутнєБюджет, який має бути остаточно узгоджений до 30 червня, тепер переходить до конференційного комітету, де Сенат і Палата представників спробують примирити свої розбіжності. Губернатор ДеВайн, відомий своєю схильністю до вето на окремі статті, стежитиме за процесом. Для багатьох жителів Огайо, особливо в Клівленді, бюджет став символом ширшої боротьби: між економічними амбіціями, які підтримують такі проєкти, як стадіон «Браунс», і нагальними потребами освіти та соціальних служб.«Це бюджет, який обирає футбольні поля замість класних кімнат», — підсумувала Антоніо, стоячи перед Капітолієм штату. У той час як Огайо готується до економічного зростання, яке обіцяють прихильники стадіону, багато хто запитує: якою ціною?

ВАШИНГТОН — У суботу, 14 червня 2025 року, Конституційна авеню у Вашингтоні стала сценою грандіозного святкування 250-річчя армії США, де під ритм барабанів і гул вертольотів марширували солдати, гуркотіли танки, а парашутисти «Золоті лицарі» пірнали з небес. Парад, що збігся з 79-м днем народження президента Дональда Трампа, став не лише демонстрацією військової могутності, але й ареною політичних пристрастей, адже святкування супроводжувалися протестами та занепокоєнням щодо його вартості та впливу на місто.Під періодичним дощем тисячі глядачів зібралися, щоб побачити ретроспективу армії — від уніформ Першої світової до сучасних дронів і роботів-собак. Президент Трамп прийняв присягу від 250 новобранців, вітаючи їх із «чудовим життям» у лавах армії. Але подія стала блискавковідводом для напружень, від звинувачень у мілітаризмі до тривог щодо фінансових наслідків.Хронологія славиПарад відкрився виступом «Старої гвардії» — піхотного полку, заснованого в 1784 році. За ними з’явилися «Золоті лицарі», які здійснили спуск на Еліпс. Кожна частина параду розповідала історію епохи:Перша та Друга світові війни: Солдати 82-ї повітряно-десантної дивізії марширували в уніформі 1917 року, а джипи Другої світової нагадали про «All-Americans».Війна у В’єтнамі: Вертольоти Huey пролетіли над солдатами в уніформі 1960-х.Буря в пустелі: Камуфляж «шоколадних чіпсів» і машини Бредлі підкреслили еру 1990-х.Сучасність: Танки М1-Абрамс, системи HIMARS і роботи-собаки показали технологічну міць.Парад завершився промовами віцепрезидента Джейка Діса Венса та Трампа, після чого натовп заспівав «Happy Birthday». Феєрверк увінчав вечір, хоча проліт «Thunderbird» скасували через погоду.Тінь суперечокСвяткування, оцінене в $38 млн, викликало обурення критиків, які назвали його марнотратством. Протести «No Kings» зібрали сотні людей, звинувачуючи Трампа в авторитарних амбіціях. Мешканці Вашингтона тривожилися за дороги, згадуючи пошкодження 2019 року. Армія запевнила, що використовувала гумові траки, але скептицизм залишився.Глобальний резонансПрисутність HIMARS і Бредлі підкреслила підтримку України. Захід уважно спостерігали в Пекіні та Москві, де його сприйняли як демонстрацію сили. Для ветеранів, як Джон Картер, парад став моментом гордості, але для інших — тривожним сигналом.Майбутнє у маршіПоки феєрверки освітлювали небо, Вашингтон залишився містом контрастів — гордості та тривоги. Парад став дзеркалом розв’язок: між єдністю та розколом, традицією та протестом. Його відлуння звучатиме далеко за межами Конституційної авеню.

ТЕГЕРАН/ЄРУСАЛИМ — У п’ятницю на світанку небо над Тегераном освітили вибухи, коли Ізраїль завдав серії «превентивних» авіаударів по іранських ядерних і військових об’єктах, різко загостривши напруженість у регіоні та поставивши під загрозу дипломатичні зусилля США щодо ядерної угоди з Іраном. Прем’єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньяху, оголосивши про операцію під назвою «Висхідний лев», назвав удари необхідними для «усунення екзистенційної загрози» з боку Ірану. У відповідь Іран пообіцяв «жорстку відплату», а світ затамував подих, побоюючись ескалації, яка може охопити весь Близький Схід.«Ми вдарили в саме серце іранської ядерної програми, — заявив Нетаньяху у відеозверненні, опублікованому рано вранці в п’ятницю. — Ми атакували головний збагачувальний комплекс у Натанзі, провідних ядерних вчених і балістичну ракетну програму Ірану». За його словами, операція триватиме «стільки днів, скільки потрібно», щоб нейтралізувати загрозу, яку він назвав «ясною і безпосередньою небезпекою для виживання Ізраїлю».Іранське державне телебачення підтвердило вибухи в Тегерані, повідомляючи про загибель кількох високопосадовців, зокрема командувача Корпусу вартових Ісламської революції (КВІР) генерал-майора Хоссейна Саламі та двох ядерних учених, Ферейдуна Аббасі й Мохаммада Мехді Техранчі. У заяві верховного лідера Ірану аятоли Алі Хаменеї Ізраїль звинуватили в «злочинній агресії», пообіцявши «сувору кару».Ескалація на межі війниАтака стала кульмінацією багаторічної ворожнечі між Ізраїлем та Іраном, яка загострилася через прискорення Тегераном ядерної програми. За даними Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ), Іран нещодавно відмовився співпрацювати з інспекторами, що призвело до рідкісної резолюції осуду з боку Ради керуючих агентства. Ізраїль, який давно стверджує, що Іран таємно розробляє ядерну зброю, посилається на розвіддані про те, що Тегеран може створити бомбу «за місяці або навіть рік».Удари по Натанзу — ключовому об’єкту збагачення урану — і військових базах у Тегерані викликали хаос. Свідки в іранській столиці повідомляли про червоне небо, звуки літаків і сирени екстрених служб. Житлові квартали зазнали пошкоджень, а державні ЗМІ повідомили про загибель цивільних, зокрема дітей. Іран закрив свій головний аеропорт Імама Хомейні та активував системи ППО.В Ізраїлі, готуючись до ймовірної відповіді, оголосили надзвичайний стан. Школи закриті, масові зібрання заборонені, а сирени лунали в Тель-Авіві та Єрусалимі. За даними ЦАХАЛ, Іран уже запустив понад 100 безпілотників у відповідь, і країна готується до ракетних ударів. «Ми очікуємо важкої атаки, але готові до захисту», — заявив міністр оборони Ісраель Кац.Дипломатія під ударомУдари стали ударом по зусиллях президента США Дональда Трампа, який прагне укласти нову ядерну угоду з Іраном. Переговори, шостий раунд яких запланований на неділю в Омані, уже перебували в крихкому стані через вимогу США, щоб Іран повністю припинив збагачення урану. Трамп, який у четвер публічно висловлював оптимізм щодо угоди, наполягав, що Ізраїль має утриматися від атак. «Ми близькі до угоди, — написав він у Truth Social. — Іран може стати великою країною, але спочатку мусить відмовитися від ядерної зброї».Однак Нетаньяху, який скептично ставиться до дипломатії з Іраном, ігнорував заклики Вашингтона. Інсайдери в Єрусалимі повідомляють, що прем’єр-міністр побачив у нинішній ситуації унікальне вікно можливостей: Іран ослаблений економічними санкціями, втратою регіональних союзників, таких як Хезболла та режим Асада в Сирії, а також нещодавніми ізраїльськими ударами по його військовій інфраструктурі. «Нетаньяху вважає, що зараз або ніколи», — зазначив ізраїльський аналітик Йосі Мельман.США, хоча й надають Ізраїлю військову підтримку, дистанціювалися від операції. Держсекретар Марко Рубіо наголосив, що удари були «односторонньою дією» Ізраїлю, і попередив Іран проти атак на американські інтереси. «Наш пріоритет — захист наших військ у регіоні», — заявив він. За даними Пентагону, США нещодавно евакуювали частину персоналу з Іраку та інших країн Центрального командування, побоюючись ескалації.Регіональний пороховникАтака викликала різку реакцію в регіоні. Оман, який виступає посередником у переговорах США та Ірану, звинуватив Ізраїль у «підриві безпеки регіону». Міністр оборони Ірану Азіз Насірзаде заявив, що Тегеран готовий атакувати американські бази в регіоні, якщо США будуть залучені. «Усі їхні бази в межах нашої досяжності», — сказав він, підвищуючи ставки в і без того напруженій ситуації.Експерти попереджають, що удари можуть спровокувати ширший конфлікт. «Це не просто Ізраїль проти Ірану, — каже Джейсон Бродський із United Against Nuclear Iran. — Це може втягнути Хезболлу, Хуті, Ірак і навіть Сирію». Удари також посилили внутрішній тиск на Нетаньяху, який стикається з корупційними звинуваченнями та протестами через війну в Газі. Деякі аналітики вважають, що атака частково спрямована на відволікання уваги від внутрішніх проблем.Що далі?Поки Тегеран обмірковує свою відповідь, світові ринки відреагували різким зростанням цін на нафту — на 12% за кілька годин після ударів. У Вашингтоні Конгрес розділився: республіканці, як-от сенатор Том Коттон, висловили підтримку Ізраїлю, тоді як демократи, зокрема сенатор Кріс Мерфі, назвали атаку «катастрофою», звинувативши Трампа та Нетаньяху в ескалації.Для звичайних іранців та ізраїльтян, які ховаються від сирен і вибухів, удари є нагадуванням про крихкість миру в регіоні. «Я бачила, як небо стало червоним, — розповідає Махтаб, жителька північного Тегерана. — Ми боїмося, що це лише початок». У Тель-Авіві ізраїльтяни поспішають до бомбосховищ, готуючись до найгіршого.Оскільки Ізраїль та Іран стоять на порозі війни, а дипломатія висить на волосині, одне питання залишається без відповіді: чи зможе регіон уникнути катастрофи, чи цей «превентивний» удар стане іскрою, що підпалить Близький Схід?

ЧИКАГО — У вівторок ввечері серце Чикаго пульсувало гнівом і солідарністю, коли тисячі протестувальників заполонили Федеральну площу, а потім вирушили вулицями Лупу, протестуючи проти жорсткої кампанії масових депортацій, яку проводить Служба імміграції та митного контролю (ICE) за підтримки адміністрації президента Дональда Трампа. Цей протест, що став одним із наймасовіших у місті за останні роки, відображає глибокий розкол у американському суспільстві щодо імміграційної політики та підкреслює людську ціну, яку платять сім’ї, розірвані рейдами.Серед гучних скандувань — «Ні депортаціям!» і «Свободу іммігрантам!» — протестувальники, що зібралися на Іст-Адамс-стріт біля імміграційного суду, а згодом на Федеральній площі, виражали обурення через тактику ICE, яка, за їхніми словами, сіє страх у громадах. Одним із найяскравіших прикладів стала історія, розказана місцевою комісаркою Джессікою Васкес, яка згадала затримання матері-одиначки минулої середи в районі Саут-Луп. «Її дочка залишилася без догляду, — сказала Васкес із тремтінням у голосі. — Вона навчається в початковій школі. Хто подбає про цю дитину?» Її слова, що пролунали на тлі натовпу, стали символом ширшої трагедії: розлуки сімей, яка стала побічним ефектом агресивної імміграційної політики.Ескалація в ЧикагоПротест розпочався мирно, але напруга наростала, коли натовп рушив через центр міста, діставшись до Дусабл-Лейк-Шор-Драйв. Камери зафіксували тривожний момент, коли автомобіль, за кермом якого, за свідченнями, була людина, що раніше розпилювала фарбу на поліцейських, протаранив натовп, ледь не травмувавши протестувальників. Хоча неясно, чи затримали водія, інцидент підкреслив крихкість ситуації. Пізніше того ж дня знімальна група WGN-TV повідомила про кілька сутичок із поліцією та арешти, а також про пошкодження транспортних засобів CTA та поліції Чикаго. Точна кількість пошкоджених машин залишається невідомою, але джерела в мерії натякають, що збитки можуть бути значними.Управління громадського транспорту Чикаго (CTA) тимчасово призупинило автобусне сполучення в районі Луп через затори, спричинені протестами, що охопили територію від Норт-авеню до Рузвельт-роуд і від Клінтон-стріт до Лейк-Фронт. Пасажирам рекомендували перейти на поїзди «L», але навіть ці маршрути зазнавали затримок. «Це хаос, але це хаос із причини», — зазначила Дезірре Гарріс, протестуваль联系System: Чикаго повстає: протести проти ICE викривають біль розділених сімейЧИКАГО — У вівторок ввечері серце Чикаго пульсувало гнівом і солідарністю, коли тисячі протестувальників заполонили Федеральну площу, а потім вирушили вулицями Лупу, протестуючи проти жорсткої кампанії масових депортацій, яку проводить Служба імміграції та митного контролю (ICE) за підтримки адміністрації президента Дональда Трампа. Цей протест, що став одним із наймасовіших у місті за останні роки, відображає глибокий розкол у американському суспільстві щодо імміграційної політики та підкреслює людську ціну, яку платять сім’ї, розірвані рейдами.Серед гучних скандувань — «Ні депортаціям!» і «Свободу іммігрантам!» — протестувальники, що зібралися на Іст-Адамс-стріт біля імміграційного суду, а згодом на Федеральній площі, виражали обурення через тактику ICE, яка, за їхніми словами, сіє страх у громадах. Одним із найяскравіших прикладів стала історія, розказана місцевою комісаркою Джессікою Васкес, яка згадала затримання матері-одиначки минулої середи в районі Саут-Луп. «Її дочка залишилася без догляду, — сказала Васкес із тремтінням у голосі. — Вона навчається в початковій школі. Хто подбає про цю дитину?» Її слова, що пролунали на тлі натовпу, стали символом ширшої трагедії: розлуки сімей, яка стала побічним ефектом агресивної імміграційної політики.Ескалація в ЧикагоПротест розпочався мирно, але напруга наростала, коли натовп рушив через центр міста, діставшись до Дусабл-Лейк-Шор-Драйв. Камери зафіксували тривожний момент, коли автомобіль, за кермом якого, за свідченнями, була людина, що раніше розпилювала фарбу на поліцейських, протаранив натовп, ледь не травмувавши протестувальників. Хоча неясно, чи затримали водія, інцидент підкреслив крихкість ситуації. Пізніше того ж дня знімальна група WGN-TV повідомила про кілька сутичок із поліцією та арешти, а також про пошкодження транспортних засобів CTA та поліції Чикаго. Точна кількість пошкоджених машин залишається невідомою, але джерела в мерії натякають, що збитки можуть бути значними.Управління громадського транспорту Чикаго (CTA) тимчасово призупинило автобусне сполучення в районі Луп через затори, спричинені протестами, що охопили територію від Норт-авеню до Рузвельт-роуд і від Клінтон-стріт до Лейк-Фронт. Пасажирам рекомендували перейти на поїзди «L», але навіть ці маршрути зазнавали затримок. «Це хаос, але це хаос із причини», — зазначила Дезірре Гарріс, протестувальниця, чий голос відображає настрої багатьох: необхідність виступити проти того, що вони вважають несправедливістю.Національний контекстЧикаго — не єдине місто, охоплене протестами. У Лос-Анджелесі, де адміністрація Трампа розгорнула 4000 національних гвардійців і 700 морських піхотинців для придушення заворушень, ситуація досягла точки кипіння. Зіткнення між протестувальниками та правоохоронцями, які використовували сльозогінний газ і гумові кулі, призвели до десятків арештів і пошкодження майна, зокрема підпалу автономних автомобілів. Губернатор Каліфорнії Гевін Ньюсом назвав розгортання військ «неконституційним» і подав позов проти адміністрації Трампа, звинувативши її у порушенні суверенітету штату.[](https://abc7.com/live-updates/tensions-flare-downtown-la-anti-ice-protesters-clash-agents-live-updates/16692645/)[](https://www.kcra.com/article/national-guard-troops-arrive-in-los-angeles/65002467)У Чикаго, відомому своїм статусом «міста-притулку», протести мають особливе значення. Місцеві активісти, такі як Антоніо Гутьєррес із організації Organized Communities Against Deportations, наголошують на довгій історії захисту іммігрантів у місті. «Ми ніколи не відчували такого тиску, навіть під час першого терміну Трампа», — сказав Гутьєррес, вказуючи на посилення рейдів ICE, які, за даними активістів, часто зачіпають навіть осіб із документами.[](https://www.theguardian.com/us-news/2025/jun/09/chicago-immigrants-trump-mass-deportation)[](https://www.cbsnews.com/chicago/news/immigrant-rally-chicago-trump-policies/)Погляд ізсерединиІнсайдери з мерії Чикаго повідомляють, що місцева поліція опинилася в складному становищі. Закон Іллінойсу про довіру (Trust Act) забороняє місцевим правоохоронцям брати участь у виконанні федеральних імміграційних законів, але протестувальники звинувачують поліцію Чикаго в порушенні цього закону через їхню присутність під час рейдів ICE у Саут-Лупі. «Поліція не мала права там бути», — заявила одна з активісток на мітингу, вказуючи на напружені відносини між громадою та владою.[](https://www.cbsnews.com/chicago/news/immigrant-rally-chicago-trump-policies/)Сенатор США Дік Дурбін, демократ від Іллінойсу, у вівторок різко розкритикував розгортання Національної гвардії в Лос-Анджелесі, назвавши це «небезпечним прецедентом». Він закликав федеральний уряд зосередитися на гуманних рішеннях, а не на «політиці страху». Його коментарі відображають ширшу національну дискусію: опитування CBS News/YouGov, проведене 4–6 червня, показало, що 54% американців підтримують депортаційну політику Трампа, але лише 18% демократів поділяють цю думку, що вказує на глибокий політичний розкол.[](https://www.newsweek.com/polls-ice-deportations-los-angeles-2083348)Шлях впередПротести в Чикаго, як і в Лос-Анджелесі, Денвері, Остіні та інших містах, є частиною ширшої хвилі спротиву, що охопила США після нещодавніх рейдів ICE. У Чикаго, де плакати «Знай свої права» прикрашають метро та автобуси, громада готується до подальшої боротьби. «Ми не здамося», — сказала Гарріс, тримаючи плакат із написом «Солідарність — це сила». Її слова відображають дух міста, яке не раз доводило свою стійкість перед лицем викликів.Для тих, хто хоче долучитися чи стежити за подіями, активісти рекомендують перевіряти оновлення від місцевих організацій, таких як Illinois Coalition for Immigrant and Refugee Rights, та уникати зон потенційних сутичок. У той час як Чикаго та інші міста продовжують протестувати, питання імміграції залишається одним із найгостріших у сучасній Америці, де солідарність і страх зіткнулися на перехресті історії.

КОЛУМБУС, Огайо — У столиці штату, де політичні амбіції стикаються з реаліями бюджету, сенатори-республіканці Огайо висунули сміливу, але суперечливу пропозицію: запровадити фіксовану ставку податку на доходи в розмірі 2,75%, яка найбільше вигідна найзаможнішим жителям штату. Цей крок, за оцінками, коштуватиме загальному дохідному фонду Огайо приголомшливі 1,1 мільярда доларів — ціну, яку, як побоюються критики, заплатять прості жителі через скорочення критично важливих послуг. У той час, як Америка бореться з економічною нерівністю, цей план у серці промислового Середнього Заходу кидає виклик питанню: чи може штат процвітати, зменшуючи податки для багатих за рахунок шкіл, медичних програм і безпеки дітей?План, що розділяє штатПропозиція, очолювана головою Сенату Робом МакКоллі, республіканцем із Наполеона, передбачає зниження податку для тих, хто заробляє понад 100 000 доларів, із нинішніх 3,5% до 2,75%, вирівнявши його зі ставкою для середнього класу. Для Огайо, де середній дохід домогосподарства становить близько 68 000 доларів, ця зміна означає незначну вигоду для більшості, але значні заощадження для еліти. За даними незалежної організації Policy Matters Ohio, мультимільйонери можуть отримати податкові знижки до 10 000 доларів на рік, тоді як типовий працівник заощадить лише кілька сотень.«Це не про справедливість, — каже Бейлі Вільямс, дослідник Policy Matters Ohio і житель Колумбуса, чий дохід далекий від шестизначних цифр. — Я завдячую своїм успіхом державній освіті. Але чи матимуть мої молодші брати й сестри такі ж можливості, якщо ми скоротимо фінансування шкіл?» Його аналіз показує, що втрата 1,1 мільярда доларів змусить штат або підвищувати регресивні податки, як-от податок із продажів, що непропорційно б’є по бідніших сім’ях, або різати витрати на освіту, Medicaid, бібліотеки, продовольчі банки та догляд за дітьми.Бюджет Сенату вже передбачає скорочення. Фінансування Medicaid, яке підтримує 3,5 мільйона жителів Огайо, зменшиться на 4%, що, за даними Комісії з питань законодавчої служби, призведе до багатомільярдних втрат. Програми профілактики отруєння свинцем, які захищають дітей від токсичних старих будинків у містах, як-от Клівленд і Цинциннаті, також постраждають. Пропозиція губернатора розширити субсидії на догляд за дітьми для сімей із доходом до 160% федерального прожиткового мінімуму була урізана до нинішніх 145%, залишаючи тисячі батьків без підтримки.Захист республіканцівМакКоллі, архітектор плану, наполягає, що фіксований податок стимулюватиме економічне зростання. «Зниження податків приваблює компанії й створює робочі місця, — сказав він в інтерв’ю, посилаючись на попередні податкові реформи Огайо. — Це не про пільги для багатих, а про рівні правила для всіх.» Він прогнозує, що приплив бізнесу компенсує втрати доходів, вказуючи на сусідні штати, як-от Індіана, де нижчі податки сприяли інвестиціям.Однак скептики, включно з економістами з Університету штату Огайо, сумніваються в таких обіцянках. «Теорія просочування рідко працює, — каже професор економіки Девід Блау. — Зниження податків для заможних часто призводить до дефіциту, а не до буму.» Дані з Канзасу, де аналогічний експеримент у 2012 році спричинив бюджетну кризу, додають ваги критиці. У 2017 році Канзас скасував свої податкові пільги, щоб відновити фінансування шкіл і доріг.МакКоллі відкидає звинувачення у скороченні ключових програм. «Витрати на Medicaid зростають надто швидко», — сказав він, хоча не уточнив, як 4%-ве скорочення не вплине на доступ до медичних послуг. — Він стверджує, що фінансування боротьби зі свинцем було «надзвичайно великим», а догляд за дітьми залишився на попередньому рівні. Проте скорочення пропозиції губернатора залишило значний розрив для сімей, що працюють.Голос громадиДля таких жителів, як Вільямс, ці аргументи звучать порожньо. «Жоден мультимільйонер не потребує податкової знижки за рахунок здоров’я дітей, — каже він. — Свинцеве отруєння — це не абстракція; це реальна загроза в наших старих містах.» На платформі X настрої громади відображають розкол: одні хвалять республіканців за «розумну економію» (@OhioTaxPayer25), інші звинувачують їх у «грабунку середнього класу» (@ColumbusMom).Дебати в Колумбусі відображають ширшу національну боротьбу. Після повернення Дональда Трампа до Білого дому в 2024 році республіканці в Конгресі просувають продовження його податкових пільг 2017 року, які, за даними Центру бюджетних і політичних пріоритетів, додали до федерального дефіциту 1,9 трильйона доларів. У штатах, контрольованих республіканцями, як-от Огайо, подібні ініціативи набирають обертів, але не без опору. Недавній пост на X від @OhioSenateGOP, що вихваляє «справедливий фіксований податок» зібрав тисячі коментарів, від підтримки до гнівних закликів зберегти фінансування шкіл.Що попередуБюджетні переговори триватимуть до кінця червня, коли Сенат і Палата представників Огайо мають узгодити остаточний варіант. Палата, також контрольована республіканцями, запропонувала власний план, що включає менш радикальні податкові зміни, але зберігає скорочення соціальних програм. Губернатор Майк ДеВайн, поміркований республіканець, може ветувати окремі пункти, хоча його вплив обмежений через республіканську надбільшість у законодавчих органах.Для Огайо, штату з багатою промисловою історією, але нерівним економічним відновленням, вибір ясний, але болючий. Чи принесуть податкові пільги для багатих обіцяне процвітання, чи залишать громади, як-от Колумбус і Дейтон, боротися за залишки? «Це не просто цифри, — каже Вільямс, дивлячись на Капітолій штату. — Це про те, яким штатом ми хочемо бути.» Поки Огайо готується до вирішального голосування, вся країна спостерігає, чи стане цей експеримент моделлю для інших чи застереженням.

КИЇВ — У грі, де кожен хід може змінити долю націй, росія знову кличе Україну до Стамбула. Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров оголосив, що 2 червня російська делегація готова представити меморандум, який, за його словами, пропонує «надійне подолання першопричин кризи». Ця заява, зроблена 28 травня 2025 року, повертає на порядок денний переговори, які востаннє відбувалися в Туреччині три роки тому, але водночас підкреслює глибоку прірву між Києвом і москвою. Поки президент Володимир Зеленський наполягає на негайному припиненні вогню та гарантіях безпеки, росія висуває вимоги, які звучать як ультиматум: відмова України від НАТО, визнання анексованих територій і зняття санкцій. У цій дипломатичній шахівниці, де Туреччина пропонує свій нейтральний майданчик, а Дональд Трамп погрожує новими санкціями, Стамбул може стати або ареною прориву, або черговим глухим кутом.Новий раунд, старі ставкиПропозиція Лаврова провести переговори 2 червня в Стамбулі — це не просто дипломатичний жест, а спроба москви повернути ініціативу в діалозі, який загруз у взаємних звинуваченнях. Меморандум, про який говорить Лавров, за даними російських джерел, цитованих Reuters, включає вимоги, що межують із капітуляцією України: письмові гарантії від Заходу про нерозширення НАТО, нейтральний статус Києва, зняття санкцій і визнання анексії чотирьох українських областей, які росія внесла до своєї конституції, але не контролює повністю. «Це не переговори, а диктат», — коментує високопосадовець із МЗС України, який побажав залишитися анонімним.Київ, зі свого боку, стоїть на своєму. Зеленський, який 28 травня вкотре закликав до особистої зустрічі з путіним, наголошує, що перший крок — це припинення вогню. «Ми готові до будь-якого формату — двостороннього, тристороннього з Трампом, хоч у Стамбулі, хоч у Женеві», — заявив він, демонструючи гнучкість, але не відступаючи від ключової вимоги: росія має зупинити агресію. Україна також наполягає на безпекових гарантіях від Заходу, які б унеможливили повторення вторгнення. «Без цього будь-який меморандум — це папірець», — додає джерело в Офісі президента.Попередній раунд переговорів у Стамбулі 16 травня 2025 року, перший за три роки, завершився скромним результатом: домовленістю про обмін тисячі полонених. Проте, за даними Wall Street Journal, росія тоді вимагала виведення українських військ із чотирьох областей, що Київ відкинув як «нереалістичне». Нинішня пропозиція Лаврова, схоже, лише загострює ці розбіжності.Турецький майданчик і тінь ТрампаТуреччина, яка позиціонує себе як нейтральний посередник, охоче підтримує ідею нових переговорів. Міністр закордонних справ Хакан Фідан, який нещодавно зустрічався з Лавровим у москві, підтвердив готовність Анкари надавати майданчик. «Стамбул уже довів свою ефективність у 2022 році», — заявив Фідан, натякаючи на Istanbul Communiqué, який так і не став повноцінною угодою.Інші запропоновані локації — Ватикан і Женева — відпали. москва відкинула ідею Папи Лео XIV провести переговори під егідою Святого Престолу, а пропозиція спецпосланця США Кіта Келлога щодо Женеви не знайшла підтримки в Кремлі. «Стамбул — це компроміс, який влаштовує росію», — зазначає аналітик Carnegie Center Олександра Прокопенко.Тим часом Дональд Трамп, який зробив мир в Україні одним із пріоритетів своєї адміністрації, втрачає терпіння. За даними CNN, після телефонної розмови з путіним минулого тижня, де російський лідер обіцяв надіслати «меморандум миру», документ так і не надійшов. Трамп, роздратований атаками росії на українські міста, зокрема масованим ударом дронів і ракет 24 травня, публічно назвав путіна «абсолютно божевільним» і пригрозив новими санкціями. «Ми ведемо переговори, а він бомбить Київ. Це не так працює», — заявив американський президент.Трамп, однак, не відкидає ідею тристоронньої зустрічі з путіним і Зеленським, хоча Кремль наполягає, що для цього потрібні «конкретні домовленості». Риторика Трампа відображає його стиль: він хоче швидкого результату, але стикається з реальністю, де жодна сторона не готова поступитися. «Трамп бачить себе великим посередником, але путін грає на затягування», — коментує джерело в Держдепі.Геополітична шахівницяПропозиція Лаврова з’явилася на тлі нових військових і дипломатичних маневрів. Німеччина й Україна оголосили про спільне виробництво далекобійних ракет, що викликало різку реакцію москви. «Це ескалація, яка не сприяє миру», — заявила речниця МЗС РФ Марія Захарова. Водночас Україна провела масовану атаку дронів на російські об’єкти, зокрема технопарк у Зеленограді, що росія назвала «тероризмом».Європейські лідери, які підтримують 30-денне припинення вогню, дедалі більше розходяться з адміністрацією Трампа. «Європа хоче чіткого плану, а Трамп діє імпульсивно», — зазначає французький дипломат, який брав участь у консультаціях у Берліні. Європейський Союз готує новий пакет санкцій проти російського «тіньового флоту», що обходить нафтове ембарго, але без координації з США ефект може бути обмеженим.Україна, зі свого боку, балансує між дипломатією й опором. Зеленський, попри готовність до переговорів, нагадує, що росія порушила всі попередні домовленості, включно з Будапештським меморандумом. «Ми не віримо словам путіна, але готові перевірити його дії», — заявив він 28 травня.Що на кону?Стамбул 2 червня може стати або кроком до деескалації, або черговим підтвердженням, що росія використовує переговори для затягування часу. Аналітики Інституту вивчення війни попереджають, що Кремль, імовірно, намагається виграти час для просування на сході України. «Відсутність дедлайнів грає на руку москві», — зазначають вони.Для України ключове питання — не лише припинення вогню, а й гарантії, що росія не повернеться з новою агресією. «Без НАТО чи аналогічного альянсу ми залишаємося вразливими», — каже генерал-майор у відставці Сергій Кривонос. Захід, однак, вагається: підтримка України міцна, але апетит до конфронтації з росією слабшає.Для Трампа Стамбул — це тест його дипломатичних амбіцій. Якщо переговори проваляться, він може вдатися до санкцій, але їхній ефект після трьох років обмежень сумнівний. Для путіна це шанс закріпити хоча б частину здобутків, не втрачаючи обличчя. А для Зеленського — боротьба за те, щоб Україна не стала розмінною монетою в геополітичній грі.У Стамбулі, де Босфор ділить Схід і Захід, світ затамує подих. Чи стане це місто мостом до миру, чи черговою ареною протистояння? Відповідь залежить від того, чи готові сторони піти на компроміс — або ж продовжать грати в шахи, де пішаки — це життя.

КІРКЕНЕС, Норвегія — У засніжених просторах за полярним колом, де крижані води Тронхеймс-фйорду межують із горами, маленьке норвезьке містечко Кіркенес стало несподіваним епіцентром геополітичної шахівниці. Щойно Магнус Меланд обійняв посаду мера наприкінці 2023 року, його кабінет відвідали три китайські делегації, кожна з яких пропонувала інвестиції, що обіцяли перетворити занепалий порт на ворота до Арктики. «Вони хочуть стати полярною наддержавою», — каже Меланд, його голос змішує обережність із подивом. У той час як Китай, що називає себе «приарктичною державою» попри відстань у тисячі кілометрів від Північного полюса, об’єднує зусилля з росією, Європа зводить барикади, намагаючись захистити свої інтереси в регіоні, який швидко стає ареною боротьби за ресурси, маршрути й владу. Арктика, що тане, відкриває не лише нові можливості, а й небезпечні амбіції, де зелений колоніалізм і дипломатія балансують на межі конфлікту.Полярний шовковий шлях і російський плацдармАрктика, що займає 4% земної поверхні, нагрівається вчетверо швидше, ніж решта планети, оголюючи багатства, які століттями ховалися під льодом: 30% нерозвіданих запасів природного газу, нафта, рідкісні мінерали, необхідні для зелених технологій. Танення льодів також відкриває Північний морський шлях, скорочуючи маршрут між Азією та Європою на тисячі миль. Для Китаю, чия економіка залежить від експорту, це шанс реалізувати амбітний «Полярний шовковий шлях» — мережу судноплавних маршрутів, що обіцяють заощадити мільярди. Але без доступу до арктичних портів і ресурсів Пекін змушений шукати союзників, і росія, яка контролює половину арктичного узбережжя, стала його ключовим партнером.Співпраця між Пекіном і Москвою набирає обертів. У липні 2024 року їхні бомбардувальники провели спільне патрулювання біля Аляски, кинувши виклик НАТО. У вересні військові навчання в Арктичному океані продемонстрували готовність двох країн протистояти Заходу, а в жовтні китайська берегова охорона вперше приєдналася до російських сил для патрулювання. Але за фасадом єдності ховаються взаємні підозри. «росія боїться пускати Китай надто глибоко», — зазначає Андреас Остхаген із Інституту Фрітьофа Нансена. Москва, чиї арктичні ресурси складають основу економіки, не хоче віддавати контроль, особливо над Кольським півостровом, де розташовані ядерні арсенали та база Північного флоту.Китай, зі свого боку, уникає повного зближення, побоюючись західних санкцій. Пекін прагне балансувати, інвестуючи в арктичні проєкти, як-от газові родовища Ямал СПГ, але водночас зберігаючи діалог із Європою. «Китай грає на двох фронтах, — каже джерело в норвезькому МЗС. — Вони хочуть ресурси росії, але не хочуть її ізоляції».Європейський опір: Безпека проти інвестиційЄвропа, зокрема Норвегія, дивиться на цю гру з тривогою. Кіркенес, розташований за 10 хвилин від російського кордону, мріє стати «Сінгапуром Півночі», але не за будь-яку ціну. Директор порту Тер’є Йоргенсен бачить у таненні льодів шанс зробити місто перевалочним пунктом між континентами, але нові норвезькі закони забороняють продаж стратегічної інфраструктури іноземцям, якщо це загрожує національній безпеці. «Ми не продамо землю ні Китаю, ні будь-кому іншому», — заявляє він.Ця обережність відображає ширший європейський настрій. Норвегія, Швеція й Данія (через Гренландію) відхилили спроби Китаю придбати порти й аеропорти, побоюючись, що економічна залежність переросте в політичну. «Ми хочемо співпраці, але не залежності від авторитарних режимів», — каже мер Меланд, повторюючи настрої в Осло. Фінляндія й Швеція, які приєдналися до НАТО після вторгнення росії в Україну, посилили військову присутність у регіоні, а Норвегія моніторить російські підводні човни з бункерів часів холодної війни в Бодо.Європа також стикається з гібридними загрозами. Глушіння GPS-сигналів, яке приписують росії, змушує пілотів комерційних літаків у регіоні переходити на ручну навігацію, а підозрілі судна біля підводних кабелів викликають тривогу. «Кремль використовує Арктику як полігон для гібридної війни», — зазначає полковник Йорн Квіллер, стоячи біля річки Паз, що розділяє Норвегію й росію. Норвегія, яка стала головним постачальником газу до Європи після санкцій проти росії, знає, що її інфраструктура — мішень.Зелений колоніалізм і голоси корінних народівУ тіні геополітичних маневрів корінні народи Арктики, зокрема які, що проживають у російській частині регіону, відчувають себе заручниками чужих амбіцій. Міюкі Даорана, активістка інуїтка з Гренландії, називає це «зеленим колонизмом» — коли європейські країни та Китай використовують кліматичну кризу як привід для видобутку ресурсів на землях корінних народів. «Вони говорять про зелену енергетику, але забирають наше життя», — каже вона, вказуючи на проекти з видобутку рідкісних мінералів у Гренландії.На Шпіцбергені, норвезькому архіполі, де договір 1920 року дозволяє працювати представникам десятків країн, напруженість зростає. російські поселення проводять мілітаризовані паради, а китайська дослідницька станція викликає підозри в шпигунстві. «Усі шпигнять, — визнає мер Лонг’їрна Тер’є Єуневік. — Арктика — це гра, де ніхто не хоче пропустити свій шанс». Корінні громади, що складають половину населення російської Арктики, вимагають права голосу, але їхні заклики часто губляться в дипломатичному шумі.Велика грація та її ризикиАрктика, колись символ співпраці, стала полем битви, де економіка, безпека й екологія переплітаються. Китай бачить у регіоні шлях до ресурсів і торгівлі, але його амбіції стикаються з європейським опором і російською обережністю. росія, ізольована санкціями, потребує китайських інвестицій, але боїться втратити контроль. Європа, спираючись на НАТО, захищає свої інтереси, але ризикує відчужити корінні народи, чиї землі стають розмінною монетою.У Кіркенесі, де норвезькі прапори майорять над занепалим портом, мріють про відродження, але з пересторогою. «Ми хочемо бути частиною майбутнього, але не його жертвами», — каже Меланд. На Шпіцбергені, де білі ведмеді блукають серед дослідницьких станцій, націоналізм і шпигунство затьмарюють красу льодів. Арктика, що тане, відкриває не лише ресурси, а й правду: у світі, де кожен хоче свій шматок, дипломатія може бути такою ж крихкою, як лід під ногами. Поки Китай, росія й Європа маневрують, корінні голоси нагадують: ця земля — не просто приз, а дім.

КИЇВ — У суботу, 24 травня 2025 року, Україна та Росія завершили другий етап наймасштабнішого обміну полоненими за всю історію війни, повернувши додому ще 307 українських військових. Цей крок, що відбувся в рамках домовленості «1000 на 1000», досягнутої під час переговорів у Стамбулі 16 травня, став променем надії для тисяч сімей і водночас нагадуванням про крихкість дипломатичних зусиль у війні, що триває. Загалом за два дні Україна звільнила 697 людей, із завершальним етапом, запланованим на неділю. Цей обмін, 66-й від початку повномасштабного вторгнення, підкреслює невтомну боротьбу Києва за повернення своїх громадян, але також оголює глибші виклики: доля цивільних полонених і перспективи миру залишаються невизначеними.Захисники повертаються додомуДругий етап обміну, про який повідомив президент України Володимир Зеленський, повернув 307 військовополонених, серед яких бійці Збройних сил України, зокрема десантно-штурмових військ і підрозділів безпілотників, а також військово-морських сил, Сил територіальної оборони, прикордонники та нацгвардійці. Ці воїни боронили Україну на найгарячіших фронтах — від Донецька й Луганська до Херсона, Харкова й Запоріжжя. Дехто, за словами керівника Офісу президента Андрія Єрмака, провів у полоні з перших місяців війни 2022 року, зазнаючи нелюдських умов. «Це люди, які бачили пекло, але не зламалися», — зазначив Єрмак у Telegram.Серед звільнених — 27 захисників Маріуполя, чиї імена стали символом стійкості після облоги міста. Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими підкреслив, що з деяких підрозділів, зокрема елітних бригад, полонених вдалося визволити вперше. «Кожне прізвище — це історія боротьби, — заявив представник штабу. — Ми перевіряємо кожну деталь, щоб нікого не залишити». За два дні обміну Україна повернула 697 осіб, із них 540 військових і 120 цивільних, що робить цей процес наймасштабнішим за три роки війни.Російське міністерство оборони підтвердило, що Москва також отримала 307 своїх військових, уточнивши, що обмін «ініційований російською стороною» триватиме до неділі. За даними українських джерел, до російського списку увійшли не лише солдати, а й засуджені колаборанти, яких Україна використовує для поповнення обмінного фонду.Стамбул: Дипломатія на межіОбмін став єдиним відчутним результатом переговорів у Стамбулі 16 травня, де українську делегацію очолював міністр оборони Рустем Умєров, а російську — радник Путіна Володимир Мединський. Зустріч, перша пряма за три роки, тривала дві години й була позначена напругою. За інформацією CNN, коли перемовини зайшли в глухий кут через «нереальні ультиматуми» Росії, включно з погрозами захопити нові території, турецькі посередники запропонували обмін «1000 на 1000» як спосіб розблокувати діалог.Українська сторона наполягала на включенні цивільних, політв’язнів і журналістів, але Росія, за словами Зеленського, обмежила обмін військовими, посилаючись на Женевські конвенції. «Діти й цивільні мають повертатися без умов, — заявив Зеленський 19 травня. — Але Москва використовує їх як заручників». Інсайдери в дипломатичних колах зазначають, що Росія свідомо уникає звільнення цивільних, оскільки вони є свідками воєнних злочинів, що може ускладнити позицію Кремля в міжнародних судах.Відсутність у Стамбулі президентів Зеленського й Путіна, а також президента США Дональда Трампа, чия адміністрація раніше заявляла про амбіції завершити війну, підкреслила обмеженість переговорів. «Росія надіслала делегацію середнього рівня, що свідчить про їхню неготовність до серйозного діалогу», — зазначив високопосадовець Держдепартаменту США, який побажав залишитися анонімним. Трамп, який наполягав на «негайних переговорах», останнім часом натякає на можливий вихід США з процесу, якщо прогрес буде відсутній, що додає невизначеності.Людські долі за цифрамиЗа кожною цифрою обміну стоять історії, що розривають серце. Один із звільнених, десантник із 80-ї бригади, який провів у полоні два роки, розповів про тортури й голод: «Нас тримали в ямах, але ми знали, що Україна не покине». Інший, прикордонник із Херсонщини, зміг обійняти матір після трьох років розлуки. Координаційний штаб, до якого входять СБУ, ГУР, МВС і Офіс омбудсмена, підготував для звільнених медичну та психологічну підтримку, але багато хто потребуватиме тривалої реабілітації.Цей обмін став 66-м від початку війни, довівши загальну кількість повернених українців до 5454. Проте тисячі, включно з цивільними й дітьми, залишаються в російських таборах. За даними Моніторингової місії ООН, усі полонені в Росії зазнають систематичних тортур, а Москва блокує доступ Червоного Хреста до місць утримання. Уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець передав Ватикану список журналістів у полоні, сподіваючись на посередництво Святого Престолу.Геополітичний танецьОбмін, хоч і є гуманітарним проривом, не вирішує ширших питань війни. Переговори в Стамбулі, ініційовані після закликів європейських лідерів до 30-денного припинення вогню, виявилися радше тактичним маневром, ніж кроком до миру. Росія, за словами турецького міністра закордонних справ Хакана Фідана, погодилася на другу зустріч, але без чітких зобов’язань. Ватикан, очолюваний новообраним Папою Львом XIV, який зустрівся із Зеленським, і Швейцарія висловили готовність прийняти наступний раунд, але перспективи зустрічі Зеленського й Путіна залишаються примарними.Інсайдери в Києві припускають, що обмін може бути спробою Кремля послабити міжнародний тиск напередодні нових санкцій ЄС. «Путін використовує полонених як валюту, щоб купити час», — зазначив український дипломат, який брав участь у підготовці переговорів. Водночас Зеленський, попри внутрішній тиск щодо компромісів, наполягає на формулі «всіх на всіх», що включає цивільних і дітей.Погляд у майбутнєОчікуваний третій етап обміну в неділю, 25 травня, має завершити повернення 1000 українців і росіян, але питання про подальші кроки залишається відкритим. Україна, за словами міністра Умєрова, уже узгодила покроковий план, залучаючи всі ключові інституції. Проте Росія, яка систематично порушує Женевські конвенції, може затягувати процес, як це було в 2023–2024 роках, коли паузи між обмінами сягали півроку.Для сімей, які чекають на повернення близьких, кожен день — це боротьба з невідомістю. У Варшаві 17 травня сотні людей вийшли на акцію на підтримку полонених, тримаючи їхні портрети. У Києві матері й дружини захисників Маріуполя щодня збираються біля Офісу президента, вимагаючи прискорення обмінів. «Мій син у полоні з «Азовсталі», — каже Наталія, тримаючи фотографію. — Цей обмін дає надію, але я не заспокоюся, поки не обійму його».Цей обмін — не лише дипломатична перемога, а й свідчення незламності українців, які, попри втому й втрати, продовжують боротися за кожного. Але в тіні цього успіху ховаються складні питання: чи вдасться повернути цивільних? Чи стане обмін кроком до миру, чи лише паузою в нескінченній війні? Поки Україна чекає на неділю, світ спостерігає за тим, як тонка нитка гуманізму тримається в бурі геополітики.