Додати оголошення
новини | оголошення | афіша | радіо
burger-button

• слухай • українське 

radiovdoma.com
OH, Cleveland
2
8
4
3
16
3
IL, Chicago
1
4
1
4
11
1
MI, Detroit
2
5
0
2
8
0
PA, Philadelphia
1
4
1
3
13
1
NY, New York
1
2
3
3
11
1
NJ, New Jersey
1
6
1
3
13
0
FL, Miami
1
4
0
1
9
0
Зараз вказано: USA
Виберіть місто
Тут може бути ваша реклама!
Зараз вказано: USA
Виберіть місто
ПІДТРИМАТИ VDOMA
23.10.2023
Клівлендський музей мистецтв оскаржує спробу вилучення римської безголової бронзової статуї Марка Аврелія.
246

КЛІВЛЕНД, Огайо. Довести, що певний витвір стародавнього мистецтва було вкрадено і продано протягом останніх десятиліть, а ще, що він повинен повернутися до країни свого походження, нелегко. Це тому, що люди, які залучені до розкрадання антикваріату, зазвичай досить добре вміють замести сліди.

До того часу, коли об’єкти, отримані незаконним способом, потрапляють на мистецький ринок, вони вже мають відмите походження, або історію власності, що є правдоподібним прикриттям для колекціонерів і музеїв, які купують такі предмети.

Хоча сумнівно, чи повинні музеї купувати такі предмети, але контраргументом є те, що інакше витвори мистецтва можуть зникнути в приватних руках і бути недоступними для подальшого вивчення та оцінки.

Це одні з незручних реалій, які лежать в основі цивільного позову, поданого до федерального суду в четвер Музеєм мистецтв Клівленда, який оскаржує спробу офісу окружного прокурора Нью-Йорка Елвіна Брегга вилучити велику безголову давньоримську бронзову статую, якою володіє музей.

З 1986 року, коли музей добросовісно купив скульптуру за 1,85 мільйона доларів у дилера Едварда Мерріна, бронзова скульптура закріпила свою колекцію давньоримського мистецтва. Позов передбачає, щоб суддя визнав музей законним власником витворів мистецтва.

Статую, висота якої становить 76 дюймів, «заарештували місцево» в серпні, тобто вона все ще зберігається в музеї.

Доведіть це.

По суті, позов музею несе в собі просте повідомлення прокуратурі. Ви кажете, що робота була розграбована і є вкраденою власністю? Доведіть це.

Культурні посадовці в Туреччині вже давно стверджують, що скульптура, яку музей раніше описував як імператора-філософа Марка Аврелія, була викопана в 1960-х роках у Бубоні, колишньому римському місті на південному заході Туреччини.

Але наразі ані окружна прокуратура, ані турецькі офіційні особи не надали публічних доказів, які твердо пов’язують клівлендську скульптуру зі злочинною діяльністю.

Зейнеп Боз, яка очолює відділ боротьби з незаконним обігом відділу загальної дирекції з питань культурної спадщини і музеїв, Міністерства культури і туризму Туреччини, виразила в п’ятницю своє обурення тим, що Клівлендський музей перешкоджає поверненню скульптури в Туреччину, особливо враховуючи, що інші музеї повертали об’єкти, пов’язані з Бубоном.

У квітні, наприклад, офіс Брегга оголосив про повернення до Туреччини 12 предметів старовини вартістю 33 мільйони доларів. Серед них скульптура вартістю 25 мільйонів доларів, яка, як вважають, представляє римського імператора Септимія Севера, яку окружний прокурор вилучив у лютому з Музею мистецтв. Вважається, що скульптура була викрадена в 1960-х роках з Бубона.

«Мені дуже сумно і я розчарована, що навіть з усіма доказами Клівлендський музей намагається зберегти статую, яка була викрадена», — написала Боз у своєму електронному листі. «Кожен інший музей та установа здали свої об’єкти, які були розкопані у Бубоні — наразі їх понад 12. Тільки Клівлендський музей мистецтв наполягає на збереженні своєї вкраденої статуї». Вона додала, що «Є багато прямих доказів того, що статую вкрали у Бубоні. І незабаром це розкриє прокуратура Манхеттена.».

Надзвичайний опір.

Позов музею може викликати складні юридичні питання щодо того, чи є Клівленд належним місцем проведення судових засідань, які закони застосовуватимуться Огайо чи Нью-Йорка, і чи може кримінальне провадження згідно із законодавством Нью-Йорка вирішити питання власності музею в Огайо.

Більше питання полягає в тому, чи зможе окружна прокуратура довести, що клівлендська скульптура справді прибула з Туреччини, і що вона залишила країну після закону 1906 року, згідно з яким усі старожитності, знайдені на турецькій землі, є державною власністю. Раніше Туреччина заявляла, що не має дозволу на експорт.

Тепер музей хоче оскаржити зв’язок з Туреччиною. Його позов посилається на дослідження неназваних експертів, які стверджують, що витвір міг представляти давньоримського імператора Луція Вера або Софокла, давньогрецького драматурга, і міг бути не з Туреччини.

Відсутність ясності щодо особистості предмета безголової статуї є ключовим, оскільки місце в Бубоні включало основу, на якій було написано ім’я Марка Аврелія. Якщо статуя не представляє римського імператора, зв’язок із Бубоном і, можливо, з Туреччиною стає менш достовірним.

«Без голови статуї, на основі поточних знань, будь-яка ідентифікація практично неможлива», — йдеться в позові музею, підкреслюючи сумніви щодо цього питання.

Відсутність чіткого зв’язку з Марком Аврелієм підтвердила б аргумент музею про те, що окружний прокурор не проводить те, що він називає типовим кримінальним розслідуванням.

Не кажучи про це прямо, у позові випливає, що спосіб тиску окружного прокурора полягає в тому, щоб довести, що стародавній витвір мистецтва походить із певної країни, залякати музеї поганою пресою та змусити їх повернути витвори мистецтва, щоб уникнути переслідування за зберігання викраденого майна.

Прогресивна позиція.

Клівлендський художній музей наполегливо працював протягом останнього десятиліття, щоб позиціонувати себе як прогресивний в поверненні награбованих старожитностей до країн їх походження.

Отримавши докази злочину, він повертав стародавні шедеври країні походження. І в одному гучному випадку він діяв проактивно, без зовнішнього тиску.

У 2015 році музей добровільно повернув велику 1000-річну кхмерську скульптуру напівбожественної індуїстської мавпи Ханумана після того, як музей співпрацював з Камбоджею в інноваційному дослідженні, яке показало, що твір було розграбовано під час громадянської війни в країні в 1967 році.

Повернення Ханумана призвело до надзвичайного культурного обміну, який приніс користь музею та його відвідувачам, а також Національному музею Камбоджі.

У позові йдеться про те, що в минулому прокуратура Нью-Йорка переконувала музей Клівленда в тому, що певні об’єкти мають бути повернені до країни походження, але без уточнення цих випадків.

У 2008 році музей повернув до Італії 14 об’єктів, з яких 13 були антикваріатами, пов’язаними з великими розкраданням і миттєвою легалізацією мистецтва, виявленими під час обшуку поліції в Женеві, Швейцарія, в 1995 році. У 2017 році музей повернув давньоримську мармурову голову Друса Мінора, яку він придбав у 2012 році, після того як Італія представила докази того, що робота була вкрадена з провінційного музею за межами Неаполя під час Другої світової війни.

Незважаючи на це, музей завжди заявляв, що розглядає будь-які проблеми щодо права власності на старожитності в кожному окремому випадку.

Останнім часом потенційні країни-власники стали більш агресивними щодо повернення об’єктів, які, на їхню думку, були пограбовані чи захоплені під час війни чи під час колоніального використання влади.

Отож, які докази?

Незважаючи на твердження музею про неспроможність влади Нью-Йорка довести свої аргументи, провідний національний експерт із сайту Bubon каже, що музей також не надав жодних вагомих доказів, щоб довести, що робота походить не звідти.

«Наскільки я можу судити, немає фактичних підстав оскаржувати претензії окружного прокурора Нью-Йорка», — Елізабет Марлоу, голова відділу мистецтв і директор музеєзнавства Колгейтського університету, заявила в четвер після вивчення скарги музею. Аргумент музею такий: «ви не можете цього довести, оскільки ми знайшли людей, які мають сумніви щодо походження скульптури».

Джерела, на які посилається музей, анонімні та неопубліковані. У письмовій скарзі музей зазначає, що Аріель Козлофф, колишній куратор, який керував і наглядав за покупкою великої бронзової скульптури в 1986 році, зараз вважає, що «Філософ не походив з Бубона», але в скарзі не міститься афідевіт, який би міг прояснити ситуацію.

Марлоу, яка протягом останніх п’яти років вивчила дюжину великих скульптур та інших робіт, пов’язаних з Бубоном, каже, що є багато доказів, що клівлендська скульптура прийшла з Бубону. Але вона також каже, що ці докази непрямі. Тому це пояснює доречність позову музею та проблем, які він піднімає.

Якщо позов змусить публічно оприлюднити факти через юридичдне відкриття, це допоможе вияснити те, що справді відомо про таємничу статую музею. І це дасть змогу визначити, чи потрапить вона у Туреччину, чи повернеться назад у музей.

читайте також