Історія «Вестерн Резерв» – першого сталевого гіганта Великих озер

У серпні 1892 року вантажний корабель «Вестерн Резерв» (Western Reserve), який вважався технологічним проривом свого часу, вирушив у черговий рейс по Великих озерах. Його 300-футовий сталевий корпус мав забезпечити рекордну швидкість та максимальну безпеку, а власник судна, підприємець Пітер Мінч, настільки вірив у його надійність, що взяв із собою на борт дружину та дітей.

Однак, 30 серпня, коли корабель увійшов у затоку Вайтфіш між США та Канадою, його спіткала трагедія. Шторм розколов судно навпіл, і воно затонуло, забравши життя 27 людей, включно з родиною Мінч. Єдиним, кому вдалося врятуватися, був рульовий Гаррі В. Стюарт, який зміг доплисти до берега після того, як його рятувальний човен перекинувся.

Протягом майже 132 років уламки «Вестерн Резерв» залишалися прихованими на дні озера Верхнє. Лише у липні 2024 року дослідникам вдалося їх знайти.

Як знайшли затонуле судно?

Пошуки «Вестерн Резерв» тривали понад два роки. Брати Дарріл і Ден Ертел, які працюють у складі Історичного товариства корабельних аварій на Великих озерах, розпочали експедицію у 2022 році.

22 липня 2024 року вони вирушили на дослідницькому судні «Девід Бойд» та використовували гідролокатор бічного сканування, який дає можливість отримувати ширші зображення морського дна. За 60 миль (97 км) від Вайтфіш-Пойнт вони виявили об’єкт на глибині 600 футів (182 метри). Зображення показало корабель, розламаний навпіл, із носовою частиною, що впиралася в корму.

Через вісім днів дослідники повернулися, цього разу з підводним дроном, який зафіксував детальні кадри уламків. Головним підтвердженням особи корабля став ліхтар ходового вогню, який точно збігався з фрагментом, що колись прибило до берега в Канаді.

«Це був момент істини», – прокоментував відкриття виконавчий директор товариства Брюс Лінн.

Чому корабель затонув? Версія експертів

Хоча Великий шторм міг бути головним фактором загибелі судна, експерти припускають, що проблеми зі сталлю відіграли не менш важливу роль.

На кінець XIX століття сталь тільки починала використовуватися в суднобудуванні, і її характеристики ще не були добре вивчені. Дослідження показують, що при низьких температурах сталь може ставати крихкою, що робить корпуси вразливими до розламування.

Варто зазначити, що той самий тип сталі використовувався і на «Титаніку», який затонув у 1912 році. Це могло сприяти швидкому затопленню лайнера після зіткнення з айсбергом.

Чому Великі озера небезпечні для суден?

Попри те, що Великі озера здаються спокійними, вони стали місцем загибелі тисяч кораблів з XVIII століття. Особливо небезпечним періодом є листопад, коли тепла вода стикається з холодним повітрям, утворюючи ураганні вітри та хвилі висотою до 30 футів (9,1 метра).

Судно «Едмунд Фіцджеральд», яке затонуло в 1975 році під час шторму на озері Верхнє, стало одним із найвідоміших прикладів небезпеки озерної навігації. Його загибель увічнена в пісні Гордона Лайтфута «The Wreck of the Edmund Fitzgerald».

Однак експерти зазначають, що серпневі шторми – рідкість, що робить загибель «Вестерн Резерв» ще більш загадковою.

Значення відкриття

Знахідка «Вестерн Резерв» є важливою не лише для морської історії, а й для розуміння еволюції суднобудування.

«Це був один із перших кораблів із суцільносталевим корпусом, технологічне досягнення того часу. Його загибель – це нагадування про те, що навіть передові технології не завжди можуть гарантувати безпеку», – підсумував Брюс Лінн.

Сучасні дослідники планують продовжити дослідження уламків, щоб дізнатися більше про конструкцію судна та причини його загибелі. А відкриття ще раз підкреслює: Великі озера можуть бути не менш підступними, ніж відкритий океан.