• слухай • українське
Життя та концертна діяльність у США
1949 року капела разом зі своїми родинами щасливо емігрувала до Детройта, США. Незабаром колектив почав концертні виступи, намагаючись зберегти свій професійний статус. Проте діяльність з поширення етнічної вокально-інструментальної музики на новому місці виявилася неприбутковою: значна кількість артистів, аби прогодувати сім’ї, влаштувались на роботу в місцевій промисловості. Безпосередньо ж музичним виступам було присвячено лиш декілька тижнів на рік. Ці фактори зумовили подальший самодіяльний статус колективу.
1958-го року гурт виїхав на гастролі до Європи. Рецензії були схвальні, проте турне не виправдало себе фінансово – колектив отримав великі борги. Без відповідної фінансової бази для подальшої праці диригенти В. Божик та Г. Китастий залишили капелу.
Керуючись пристрастю, традиціями та історією, чоловіча Українська капела бандуристів зберігає та демонструє свою місію посланця української культури, музики та унікального 60-струнного інструменту – бандури.
З часу свого заснування понад сто років тому капела продовжує творити історію завдяки постійним міжнародним концертам, безперервній освітній програмі для молоді, новим записам та новим талантам. Інтенсивна пристрасть об’єднує наших членів у спільній меті – продовжувати та розвивати традиції наших попередників, кобзарів.
Українська капела бандуристів імені Тараса Шевченка (The Taras Shevchenko Ukrainian Bandurist Chorus of North America) – чоловіча капела бандуристів організована у 1941 році в Києві на основі учасників Державної зразкової капели бандуристів. Сьогодні капела базується в Детройті (США). Учасники капели та деякі музикознавці ведуть відлік мистецької діяльності Української капели бандуристів ім. Т. Шевченка з 1918 року, коли в Києві було створено «Кобзарський Хор», під керівництвом бандуриста Василя Ємця.
Через ці події, на початку 1960-х у капелі бандуристів настала мистецька криза. Пропоновані диригенти часто змінювалися. Керували у різні періоди Іван Китастий, Євген Цюра, Петро Потапенко та Іван Задорожний. Склад учасників теж був нестабільний.
Проте, довголітній адміністратор капели – Петро Гончаренко зумів організувати сплату попередніх боргів і зберіг колектив як мистецьку одиницю. Він також віднайшов нових диригентів, продовжував видавати платівки гурту, налаштував в Америці виробництво бандури та організував професійні концертні гастролі, зокрема найуспішнішим став артпроєкт “Слово Тараса”.
У 1968-му до керівництва повернувся Г. Китастий. З його приходом репертуар поповнився новими творами. Великий його внесок у виховання молодих бандуристів, що з часом поповнили склад капели. Кожен другий рік колектив гастролював північною Америкою, 1981-го в Австралії.
У 1984-му Григорій Китастий відійшов у Вічність, і керівництво перейшло до Володимира Колесника. Під його проводом до складу капели було долучено групу молодих співаків. Репертуар було відновлено вимушено забутими, забороненими свого часу творами Гната Хоткевича: “Поема про Байду”, “Буря на Чорному морі”, “Невільничий ринок у Кафі”, “Заповіт” та інші з тих, які певний час складали репертуар Полтавської капели бандуристів, але з арештом Хоткевича були заборонені. Виконавці капели під його керівництвом повністю перейшли на бандури харківського типу та почали вивчення харківської школи гри на бандурі. Під керівництвом В. Колесника капела у 1991-94 роках гастролювала Україною, отримавши Шевченківську премію.
1996-го колектив очолив Олег Махлай. Під його керівництвом капела відвідувала Україну, концертувала Європою та видала численні записи.
Протягом останнього століття капела прагне зберегти українську мову та історію
через музику та музичну освіту. Як данину поваги до ролі УКБ у збереженні та увічненні спадщини української музики, Рада Міністрів України обрала УКБ лауреатом Державної премії України імені Тараса Шевченка, найвищої нагороди, яка може бути присуджена за видатний внесок у мистецтво.
Українська капела бандуристів Північної Америки, яка вже неодноразово гостювали у нас, повернулися до Клівленду з різдвяним концертом “Різдво далеко від батьківщини”.
Хор бандуристів відрізнявся від радянських подібних колективів специфічним репертуаром, який містив релігійні твори, церковні колядки, республіканські, стрілецькі та повстанські пісні.
Протягом останнього століття капела прагне зберегти українську мову та історію
через музику та музичну освіту. Як данину поваги до ролі УКБ у збереженні та увічненні спадщини української музики, Рада Міністрів України обрала УКБ лауреатом Державної премії України імені Тараса Шевченка, найвищої нагороди, яка може бути присуджена за видатний внесок у мистецтво.
У програмі прозвучали добірки української та неукраїнської різдвяної музики, деякі з яких були представлені в Карнегі-холі в грудні 2022 року в рамках концерту “Ноти з України”, присвяченого 100-річчю дебюту “Щедрика” (більш відомого як “Carol of the Bells”).
Ансамбль продовжує посилювати голос України та підкреслювати її унікальну культурну ідентичність.
Капела виступала в Українському католицькому соборі св. Йосафата у Пармі.
