Фронтовий шлях: від Рубіжного до Сіверська

Юрій Гайовик — боєць 111-ї бригади, який воював у найгарячіших точках сходу України. Його бойовий шлях проходив через міста Рубіжне, Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Сіверськ та багато інших населених пунктів. Перше поранення він отримав у Рубіжному — куля застрягла в спині, проте це не зупинило його, і він продовжив виконувати бойові завдання. Друге поранення, отримане в Сіверську, стало вирішальним — воїн зазнав важких ушкоджень, які призвели до ампутації.

“Я отримав поранення просто — ФАБ (авіаційна бомба) впав поруч, і все”, — розповідає Юрій. Незважаючи на складну ситуацію, побратими зробили все можливе, щоб надати йому першу допомогу та евакуювати.

Реабілітація та допомога PROTEZ FOUNDATION

Після ампутації Юрій опинився в США, де проходить реабілітацію та протезування. Спочатку він отримав протез в українському центрі SUPERHUMANS, проте через проблеми з конструкцією він звернувся до PROTEZ FOUNDATION, благодійної організації, яка допомагає українським військовим отримати якісні протези.

“PROTEZ FOUNDATION працює виключно на благодійні кошти, а це немалі суми для протезування та реабілітації військових. До нас зараз приїжджає нова група з 17 хлопців із різними видами ампутацій”, — пояснює Юрій.

Він також зазначає, що кисть його нового протеза виготовлена українською компанією Espar Bionics, яка безкоштовно передає свої технології військовим.

Участь у форумі у Вашингтоні

Юрій став учасником форуму у Вашингтоні, куди потрапив через знайомства, які виникли під час збору коштів у Чикаго на протезування поранених бійців. Він вважає, що такі заходи надзвичайно важливі, адже дозволяють не дати світу забути про війну в Україні.

“Я за те, щоб про Україну не забували, не забували про військових і поранених. Війна триває, і про це треба говорити”, — наголошує він.

Майбутні плани та підтримка побратимів

Щодо власного майбутнього Юрій поки що не дає остаточних відповідей, проте впевнений, що буде працювати над створенням можливостей для інших поранених військових.

“Ми будемо шукати різні можливості, створювати щось, що дасть змогу працевлаштовувати побратимів”, — каже він.

Окрему увагу Юрій приділяє пам’яті про загиблих героїв: “Я хочу, щоб на їхню честь називали вулиці, будинки, сквери. Щоб журналісти більше розповідали про війну, бо кожен на фронті робить геройські вчинки. Це не можна забувати!”

Шлях від цивільного до воїна

До повномасштабного вторгнення Юрій не мав військового досвіду — він керував невеликою будівельною компанією разом із другом-кумом. Але коли почалася війна, він вивіз сім’ю у безпечне місце, а сам пішов воювати.

“Дружина сказала: почекаємо, подивимося. Я покрутився до вечора, сказав їй, що куплю тушонку і повернуся… ось так і поїхав, а назад вже привезли (сміється)”, — розповідає Юрій.

Сьогодні він продовжує боротися, хоч і вже на іншому фронті — допомагає українським захисникам отримати необхідне лікування, привертає увагу світу до війни та вірить у перемогу України.

Не забувайте підтримувати українських воїнів! Якщо у вас є можливість допомогти, шукайте перевірені благодійні організації, які займаються реабілітацією та протезуванням поранених військових.