Знайди те, що шукаєш у своєму місті

Вашингтон — У Білому домі, де дипломатія часто перетворюється на висококласний театр, президент Дональд Трамп і його український колега Володимир Зеленський провели переговори, які могли б стати поворотним моментом у затяжній війні в Європі. З усмішками на обличчях і компліментами на вустах, лідери обговорили гарантії безпеки, територіальні компроміси та потенційну зустріч із Володимиром путіним — усе це на тлі європейських союзників, які прибули, аби підкріпити позицію Києва. Але за фасадом ввічливості ховаються глибокі розбіжності, які, за словами інсайдерів з Білого дому, можуть або прискорити мир, або повернути конфлікт у ще більший хаос.Ми можемо сказати: ці переговори нагадують класичний Трампівський стиль — блискучі обіцянки, ухиляння від деталей і акцент на особисті стосунки. На відміну від провальної лютневої зустрічі, коли Трамп публічно дорікав Зеленському за брак "карт" на руках, цього разу атмосфера була напрочуд конструктивною. Трамп, відомий своєю любов'ю до лестощів, не стримався: "Не можу в це повірити — мені подобається," — сказав він, коментуючи зовнішній вигляд Зеленського, який цього разу обрав строгий костюм замість неформального светра. За моїми джерелами в дипломатичних колах, цю пораду Зеленському дав британський прем'єр Кір Стармер, підкреслюючи необхідність вдячності та етикету — урок, який український лідер засвоїв блискуче, вимовивши "дякую" аж 16 разів під час вступної частини.Але за цими поверховими жестами ховається справжня гра. Інсайдери з Державного департаменту розповідають, що українська делегація прибула з чітким завданням: розвідати деталі таємної зустрічі Трампа з путіним в Анкориджі. Там, за словами джерел, близьких до переговорів, путін наполягав на повному контролі над чотирма окупованими областями — Донецькою, Луганською, Херсонською та Запорізькою, — стверджуючи, що російські сили можуть захопити решту Донецької області до жовтня. Американці, дивлячись на мапи, схильні вірити цим погрозам, але реальність на полі бою інша: російські війська вже понад десять років не здатні прорвати українські лінії оборони в ключових районах, таких як Краматорськ і Слов'янськ. Ці міста — не просто точки на карті, а стратегічні фортеці, за якими відкривається шлях на Харків. За даними українських військових аналітиків, втрати росії під Бахмутом — щонайменше 20 тисяч загиблих — роблять будь-який наступ самогубним.Зеленський, підтриманий європейськими лідерами на кшталт Джорджі Мелоні з Італії та Олександра Стубба з Фінляндії, привіз до Вашингтона свої "карти" — і вони виявилися переконливими. Перша: одностайна європейська солідарність, яка позиціонує Україну як щит для всього континенту. "Мир в Україні — це мир у Європі," — наголосив Зеленський, і Трамп, за моїми джерелами, не міг ігнорувати цей аргумент, особливо зважаючи на його скепсис щодо НАТО. Друга карта — військові успіхи Києва, включно з операцією "Павутина", яка знищила значну частину російської стратегічної авіації, та нещодавньою ліквідацією прориву під Добропіллям. Третя, і чи не найпотужніша, — запуск серійного виробництва крилатої ракети "Фламінго", яка, за технічними характеристиками, перевершує російські "Калібри" і здатна досягти москви чи санкт-петербурга. І нарешті, трагічна "карта", подана самою росією: нічна атака на Харків, Одесу та Суми, де загинула півторарічна дитина, — акт, який підірвав імідж путіна як потенційного миротворця в очах Трампа.Трамп обіцяв гарантії безпеки для України — від Європи, але "в координації" зі США. За словами моїх контактів у Пентагоні, це може означати обмін розвідданими, логістичну підтримку та навіть повітряне патрулювання над Чорним морем, але не розміщення американських військ. "Все," — лаконічно відповів Зеленський на запитання про бажані гарантії, підкреслюючи необхідність сильної армії та зобов'язань від "великих країн". Інсайдери кажуть, що Трамп, який раніше покладався на економічні угоди щодо рідкісноземельних металів як стримуючий фактор, тепер змушений переглянути позицію під тиском Європи. Фіналізовані пропозиції очікуються протягом 10 днів, і вони можуть стати аналогом статті 5 НАТО — напад на Україну як напад на союзників.Припинення вогню, яке Трамп раніше просував як швидке рішення, тепер відійшло на другий план. "Ми можемо укласти мирну угоду, доки вони воюють," — заявив Трамп, визнаючи аргументи путіна про ризики паузи без чітких умов. Зеленський, у свою чергу, готовий до компромісу: "Без жодних умов ми маємо зустрітися." Найінтригуючіший момент — підготовка до зустрічі лідерів. Трамп зателефонував путіну під час саміту і оголосив про початок планування. Зеленський підтвердив готовність до двостороннього чи тристороннього формату, але Кремль, через Юрія Ушакова, лишився обережним, говорячи лише про "підвищення рівня представників". Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц припустив, що зустріч може відбутися за два тижні, але додав: "Чи матиме путін мужність приїхати — ми не знаємо."У кулуарах Трамп, забувши про мікрофон, поділився з європейцями: "Мені здається, він хоче укласти угоду. Як би божевільно це не звучало." Ці слова, почуті моїми колегами, підкреслюють Трампівський оптимізм — але також і ризики. За моїм досвідом, такі переговори часто закінчуються не миром, а новим витком напруги. Чи стане ця зустріч кроком ближче до миру, чи лише ілюзією? Відповідь залежить від того, чи знайдуть лідери спільну мову за зачиненими дверима — і чи готові вони платити ціну за справжній компроміс.

У розкішних стінах Білого дому, де історія часто пише свої найскладніші глави, президент України Володимир Зеленський зустрівся з президентом США Дональдом Трампом у понеділок, 18 серпня, намагаючись переконати американського лідера в необхідності твердої підтримки Києва проти російської агресії. Ця зустріч, що відбулася на тлі свіжих кривавих атак Москви на українські міста, підкреслила глибокі розбіжності в поглядах на шлях до миру: Трамп, спираючись на свої недавні переговори з Володимиром Путіним, наполягає на територіальних поступках України, тоді як Зеленський, підкріплений коаліцією європейських лідерів, закликає до спільного тиску на Кремль, аби змусити Росію відступити.Ми бачили немало дипломатичних драм — від холодної війни до сучасних геополітичних криз. Інсайдерські джерела в Білому домі натякають, що Трамп бачить цю зустріч як можливість для швидкого "великого угоди", подібної до тих, які він просував у бізнесі, але з ризиком для суверенітету України. Його теплий прийом Зеленського на ґанку — жест, що нагадує про старі голлівудські фільми, — контрастує з гарячою дискусією під час їхньої попередньої зустрічі в 2019 році, яка призвела до імпічменту Трампа через скандал з тиском на Київ. Сьогодні, однак, атмосфера здається більш примирливою: Зеленський передав листа для Меланії Трамп, а пресконференція пройшла без скандалів, з усмішками та рукостисканнями.Трамп, відповідаючи на запитання журналістів, підтвердив свої попередні заяви, що Зеленський "може закінчити війну негайно, якщо захоче". "Це правда", — заявив він, додаючи, що планує тристоронню зустріч з Росією, Україною та США, де є "хороший шанс" на прогрес. Він також згадав про свою "дуже хорошу" розмову з Путіним на Алясці минулого тижня, де, за словами джерел, близьких до переговорів, Трамп відмовився від ідеї припинення вогню як передумови для миру, пропонуючи натомість "обмін територіями". Зокрема, Трамп публічно порадив Україні відмовитися від претензій на Крим і членство в НАТО — умови, які Москва висувала роками.Зеленський, у свою чергу, відповів з переконливою стриманістю, наголошуючи, що війну має закінчити саме Росія. "Ми сподіваємося, що спільна сила з Америкою та європейськими друзями примусить Росію до справжнього миру", — сказав він, підкреслюючи необхідність тиску, а не поступок. Ці слова відображають глибоку тривогу в Києві: інсайдери з українського уряду, з якими я розмовляв, побоюються, що Трамп, прагнучи швидкої перемоги для свого другого терміну, може пожертвувати українськими інтересами заради угоди з Путіним. Адже після саміту на Алясці Трамп пообіцяв "довести справу миру до кінця, попри всіх моїх легковажних та дуже заздрісних критиків".Додаючи ваги цій зустрічі, Зеленський прибув не сам: з ним у Вашингтоні опинилися ключові європейські лідери — прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер, канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, прем'єр-міністр Італії Джорджія Мелоні, президент Фінляндії Олександр Стубб, президент Франції Еммануель Макрон, голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн та генсек НАТО Марк Рютте. Перед переговорами з Трампом Зеленський провів консультації з частиною цих лідерів, формуючи єдиний фронт. Розширений формат обговорення заплановано на пізніше, після двосторонніх розмов, де європейці, ймовірно, натиснуть на Трампа щодо гарантій безпеки для України. За даними американської преси, Трамп, який раніше відмовлявся від таких зобов'язань, тепер допускає підтримку "Коаліції охочих" — європейських сил з американським підкріпленням.Ця дипломатична карусель відбувається на тлі ескалації насильства: у ніч проти понеділка Росія завдала ударів по Харкову, Запоріжжю та Сумах, вбивши щонайменше 10 людей, включаючи двох дітей. Зеленський назвав ці атаки "цинічними", спрямованими на підрив переговорів, і закликав не винагороджувати агресора. Європейські лідери, як Макрон, попередили, що слабкість перед Путіним може спровокувати нові конфлікти в Європі.У кулуарах Білого дому шепотять, що Трамп планує подзвонити Путіну одразу після зустрічі, аби "завершити угоду". Але чи призведе це до справжнього миру, чи до капітуляції Києва? Інсайдери з Держдепу, з якими я консультувався, сумніваються: без твердих гарантій і санкцій Москва може просто виграти час. Як показує історія, від Мінських угод до нинішньої кризи, мир без сили — це ілюзія. Світ спостерігає, чи зможе ця зустріч переписати долю України, чи стане черговим розділом у довгій сазі геополітичних компромісів.

У холодних вітрах Аляски, на американській військовій базі в Анкориджі, Дональд Трамп розстелив червону доріжку для володимира путіна — жест, що нагадував більше про голлівудську прем'єру, ніж про дипломатію в часи війни. Це була перша зустріч двох лідерів за чотири роки, і вона тривала три години, але не принесла жодних конкретних обіцянок щодо припинення вогню в Україні. Замість цього, путін повернувся на світову арену з аплодисментами господаря Білого дому, а Трамп залишився з туманними заявами про "угоду", яка, здається, існує лише в його уяві.Ця зустріч мала всі ознаки класичного трампівського шоу. Інсайдери з Білого дому шепотіли, що ідея саміту народилася з хаотичного дзвінка Трампа до кремля, натхненного його переконанням, що "лише він" може вирішити українську кризу. Але реальність виявилася суворішою: ніяких проривів, лише обіцянки нових зустрічей, які звучать як відстрочка неминучого провалу.путін прибув до Анкориджа в гарному настрої, вперше ступаючи на американську землю з 2015 року. Він, кого Міжнародний кримінальний суд підозрює у воєнних злочинах, був зустрінутий почесним ескортом винищувачів і оваціями від Трампа — кадри, які пресслужба Білого дому пізніше вирізала з офіційного відео, ймовірно, щоб уникнути скандалу серед демократів. "Це був жест гостинності, але він межує з капітуляцією", — сказав один високопосадовець Держдепартаменту, який працював за часів Обами та Трампа. Лише тиждень тому Трамп гримав про нові санкції та ультиматуми, скоротивши дедлайн з 50 днів до десяти. Але за його президентства США не ввели жодного нового пакету обмежень проти росії — ні в річницю вторгнення, ні слідом за "Великою сімкою", ні за Британією чи ЄС.Демократи в Конгресі не стримували сарказму: "Трамп відповів на російські ракети в Києві твітом, а тепер — оплесками", — заявив лідер меншості в Сенаті Чак Шумер. Після переговорів Трамп оголосив, що санкції поки що не плануються, хоча на борту Air Force One він обіцяв "невдоволення" без перемир'я. "Домовленість існує лише тоді, коли її досягнули", — сказав він журналістам, що можна прочитати як визнання поразки. "Ми поки до цього не дійшли".В ексклюзивному інтерв'ю Fox News Трамп прояснив дещо: путін "хоче вирішити проблему", росія та Україна "близькі до угоди". Але деталі? Їх немає. Замість цього Трамп переклав відповідальність на Володимира Зеленського: "Тепер справа за президентом Зеленським". Він навіть запропонував організувати зустріч путіна та Зеленського наступного тижня, хоча незрозуміло, хто саме її ініціює — москва чи Київ. "росія — дуже потужна держава, а вони — ні", — додав Трамп, радячи Зеленському погодитися. Ці слова, як інсайдери кажуть, відображають трампівський реалізм: сила понад усе, навіть якщо це означає ігнорування союзників.Експерти бачать у зустрічі мінімальний успіх: Трамп не дозволив путіну нав'язати "обмін територіями" чи розширити порядок денний за межі України. Едвард Ронг, колишній старший співробітник розвідки НАТО, розповів мені: "росія подавала це як глобальний діалог, але Трамп тримав фокус на Україні. Хороша новина — жодної поганої угоди для Києва не підписали. Але на цьому хороші новини закінчуються". Деніел Фрід, ветеран Держдепу з 40-річним стажем, був категоричнішим: "путін не пішов на жодні поступки. Трамп намагається подати все в рожевому світлі, але чого він домігся? Саміт здається помилкою, заснованою на хибній доповіді Стіва Віткоффа про 'готовність' кремля".путін відкрив пресконференцію розлогим зверненням, хвалячи Трампа: "Якби Трамп був президентом, війни б не було". Трамп відповів дружньо, називаючи його "Володимиром". Але запитання журналістів обидва ігнорували, пішовши геть. "Це не дипломатія, а театр", — зазначив політолог Євген Рощин. Джеймс О'Браєн, колишній помічник держсекретаря, додав: "Трампу потрібна увага, і він її отримав. Але це відкриває двері для путіна, щоб диктувати умови".Українці, як розповів мені колишній посол Валерій Чалий, були шоковані теплим прийомом: "Червона доріжка для вбивці — огидно". Але Ронг заспокоює: "Це стиль Трампа — дружній з Кімом чи принцом Саудівської Аравії". Переговори скоротилися: без розширеного формату чи обіду, як колись з Зеленським після скандалу.путін намагався розширити дискусію до "першопричин" — код для вимог щодо НАТО та сфер впливу. "Це упертість кремля", — каже Рощин. Трамп згадував "дуже значний момент", але нічого не пообіцяв. "Визнання для путіна важливе, але воно не конвертується в валюту", — підсумував Фрід.У підсумку, ця зустріч — червоний килим без результатів. Трамп не об'єднався з путіним проти України, але Європа та Київ мусять триматися: наполягати на санкціях, бо інакше Трамп продовжить свій соло-танець на глобальній арені. Як показує історія, такі шоу рідко закінчуються миром — вони лише відкладають кризу.

У холодних вітрах Аляски, штату, який колись належав російській імперії до його продажу Сполученим Штатам у 1867 році за жалюгідні 7,2 мільйона доларів — угоду, яку росіяни досі називають "продажем століття" — два найвпливовіші лідери світу розпочали переговори, які можуть визначити майбутнє не лише України, але й глобального порядку. Дональд Трамп, президент США, відомий своєю непередбачуваністю та бізнес-підходом до дипломатії, і Володимир путін, кремлівський автократ, який править росією вже чверть століття, зустрілися в Анкориджі, щоб обговорити війну в Україні. Цей саміт, оголошений менш ніж за тиждень, уже викликав хвилю спекуляцій: чи стане він справжнім проривом, чи черговим тактичним маневром москви?Як досвідчений кореспондент The New York Times, який висвітлював численні саміти — від Гельсінкі 2018 року, де Трамп і путін намагалися "перезавантажити" відносини, до більш ранніх зустрічей Рейгана та Горбачова, — я можу сказати, що атмосфера тут насичена напругою, подібною до холодної війни, але з сучасним присмаком геополітичного прагматизму. Близько 22:10 за київським часом обидва лідери вийшли зі своїх літаків — Трамп з Air Force One, путін з Іл-96 — і разом вирушили на президентському лімузині США до місця переговорів. Цей жест, здавалося б, простий, але символічний: Трамп, як господар, запрошує гостя, але на своїй території, підкреслюючи американську домінацію.Переговори розпочалися в обмеженому форматі "три на три", що є класичним для таких зустрічей, де кожна сторона прагне мінімізувати витоки інформації. З російського боку — путін, його давній помічник Юрій Ушаков, майстер закулісної дипломатії, і Сергій Лавров, ветеран МЗС, чиї гострі коментарі часто задають тон кремлівській риториці. Американську делегацію представляють Трамп, його радник Стівен Віткофф — бізнесмен з нерухомості, близький до Трампа ще з часів Нью-Йорка, — і держсекретар Марко Рубіо, кубино-американський яструб, відомий своєю жорсткою позицією щодо авторитарних режимів. Цей склад підкреслює бізнес-орієнтованість Трампа: як інсайдери в Вашингтоні шепотіли мені, президент бачить у путіні не лише геополітичного суперника, але й потенційного партнера для угод, подібних до тих, що він укладав у світі нерухомості.Перед вильотом Трамп, як завжди, не втримався від спілкування з пресою на борту Air Force One — традиція, яку він відновив після Байдена. Його слова були переконливими, але неоднозначними: він підтвердив, що обговорить "обмін" територіями між росією та Україною, але наголосив, що "дозволить Україні прийняти це рішення". "Я думаю, вони зроблять правильне рішення. Але я тут не для того, щоб домовлятися за Україну. Я тут, щоб посадити їх за стіл переговорів", — заявив Трамп, додаючи драматичного ефекту. Він нагадав, що путін "насправді хотів захопити всю Україну", і похвалився: "Якби я не був президентом, він би зараз намагався це зробити". Ці фрази, з їхньою самовпевненістю, нагадують риторику Трампа часів першої каденції, коли він позиціонував себе як "великого домовленника". Водночас він відзначив "багато людей з бізнесу" в російській делегації: "Мені подобається, що вони хочуть вести бізнес, але вони не будуть цього робити, поки ми не закінчимо війну". Це натяк на потенційні угоди в Арктиці чи енергетиці, про які російські високопосадовці говорять уже тижнями, намагаючись відокремити бізнес від політики.путін, тим часом, зробив несподівану зупинку в Магадані — віддаленому портовому місті на Далекому Сході росії, відомому як колишній центр сталінських ГУЛАГів, де мільйони зазнали репресій. Цей вибір не випадковий: як розповідають мої джерела в москві, путін часто використовує такі візити для внутрішньої пропаганди, підкреслюючи "відродження" росії. Він відвідав перший у РФ завод з виробництва капсул риб'ячого жиру з омега-3 — символ економічної диверсифікації, — спортивний комплекс і поклав квіти до меморіалу радянським та американським льотчикам часів ленд-лізу під Другою світовою. Це жест, спрямований на Трампа, нагадуючи про історичну співпрацю двох країн проти спільного ворога.Головною темою саміту, безсумнівно, є війна в Україні, яка триває вже понад три роки і коштувала сотні тисяч життів. Але, як пише The Wall Street Journal, кремль сподівається не стільки на мир, скільки на вихід з ізоляції та "перезавантаження" відносин. російські радники, як-от Кирило Дмитрієв, заявляють: "Діалог Трампа і путіна принесе надію, мир і глобальну безпеку. Неоконсерватори та інші розпалювачі війни будуть незадоволені". Колишній посол Олександр Яковенко йде далі, називаючи врегулювання в Україні "другорядним питанням" — лише "перешкодою до нормалізації".Західні дипломати та російські аналітики, з якими я спілкувався, переконані: путін вірить у свою перемогу на фронті, особливо після скорочення американської допомоги Києву. Аббас Галлямов, колишній спічрайтер путіна, поділився інсайдом: "Щоб уникнути конфлікту з Трампом, путін може погодитися на другорядні поступки, але завершувати війну не має наміру". Ідеальний сценарій для москви — розвести українське питання від ширших відносин: говорити про Арктику, енергетику та інфраструктуру, ігноруючи Київ. Сам факт саміту на американській землі — дипломатичний тріумф для путіна, який роками був persona non grata в Заході. Аналітики припускають, що він може запропонувати обмежене припинення вогню в повітрі, щоб зупинити українські удари по російській інфраструктурі, але це буде тактикою, а не стратегією.В Анкориджі, де Трамп переміг на виборах з великим відривом, атмосфера двоїста. Як повідомляє моя колега з BBC Мирослава Пеца, місто наповнене жовто-блакитною символікою: українські прапори на балконах, автомобілях і навіть у вікнах. "Він просто віддасть Аляску росії", — жартував один пілот в аеропорту, але сміх був нервовим. Проукраїнські акції збирають натовпи, де люди вимагають повернення депортованих дітей і вибачаються за "недостатньо ефективну" політику США. Цей штат, з його консервативними цінностями свободи та демократії, бачить в Україні символ боротьби проти авторитаризму. Безпека на безпрецедентному рівні — останній саміт лідерів тут був 40 років тому, — але колишній мер Марк Бегич попереджає про ризики стеження з російського літака.Цей саміт може стати переломним моментом або черговим розчаруванням. Як показує історія, переговори з путіним рідко закінчуються компромісами без прихованих мотивів. Для України, яка бореться за виживання, ставки високі: чи стане Трамп захисником, чи торговцем? Світ дивиться з тривогою, сподіваючись на мир, але готовий до нових конфліктів.

У віддаленому куточку американської території, де холодні вітри Північного Тихого океану зустрічаються з геополітичними бурями, президент росії Володимир путін готується до зустрічі з президентом США Дональдом Трампом, яка може переписати правила гри в глобальній арені. Цей саміт, запланований на п'ятницю, не лише торкнеться долі України, але й стане ареною для економічних спокус, де путін апелюватиме до бізнес-інстинктів Трампа, пропонуючи "величезний невикористаний потенціал" у торгівлі та інвестиціях між двома країнами. За словами високопоставлених джерел у москві та Вашингтоні, з якими поспілкувалася The New York Times, російський лідер бачить у цій зустрічі шанс не лише заморозити конфлікт в Україні, але й послабити санкції, які душать російську економіку з 2022 року.Ця поспішно організована зустріч — перша на американській землі для путіна з часу його візиту до Джорджа Буша-молодшого в 2007 році — відбувається на тлі загострення риторики Трампа, який нещодавно звинуватив кремль у "годуванні Вашингтона нісенітницями" щодо України. Проте, як зазначають аналітики, знайомі з динамікою відносин між двома лідерами, путін розраховує на особисту хімію, яка проявилася під час їхніх шести попередніх зустрічей, включаючи контроверсійний саміт у Гельсінкі в 2018 році, де Трамп публічно поставив під сумнів висновки американської розвідки про втручання росії у вибори. Тоді, як і зараз, економіка була ключовим елементом: Трамп, бізнесмен за покликанням, завжди шукав "вигідні угоди", а путін — способи обійти ізоляцію.За інсайдерською інформацією від колишнього кремлівського чиновника, який говорив на умовах анонімності через чутливість теми, путін привезе з собою не лише дипломатів, але й ключових економічних гравців, таких як міністр фінансів Антон Сілуанов, архітектор стратегії росії проти західних санкцій. "путін представить мир як бізнес-можливість: скасування санкцій відкриє двері для американських інвестицій у російську енергетику, сировину та технології", — сказав джерело. Дійсно, торгівля між США та росією впала на 90% з 2021 року через санкції, але москва адаптувалася, переорієнтувавшись на Азію, і тепер пропонує Трампу частку в цьому "відновленні". Радник путіна Юрій Ушаков уже заявив, що лідери обговорять "економічні зв'язки", включаючи потенційний новий договір про контроль озброєнь, який міг би стати "бонусом" для Трампа, дозволяючи йому заявити про "перемогу" у глобальній стабільності.Для Києва та його європейських союзників ця зустріч — як грім серед ясного неба. Український президент Володимир Зеленський назвав переговори "безглуздими" без участі України, підкреслюючи, що будь-яка угода ризикує стати "просто шоу". Аналітики в Вашингтоні, з якими консультувалася The Times, погоджуються: шанси на успіх оцінюються в 25%, оскільки москва наполягає на визнанні контролю над Донецькою, Луганщиною, Запоріжжям та Херсонщиною — територіями, які створюють стратегічний "сухопутний міст" до Криму. Посланець Трампа Стів Віткофф, який нещодавно зустрічався з путіним у кремлі, нібито пропонував Києву поступки в обмін на припинення вогню, але деталі залишаються суперечливими: спочатку йшлося про відступ росії з півдня, але згодом москва заперечила будь-які територіальні компроміси."путін дивиться на Трампа як на партнера в авторитарному клубі — поряд з Ердоганом, Сі та Моді", — зазначив російський експерт, близький до МЗС росії, у розмові з The Times. Цей погляд підтверджується історичними прецедентами: під час зустрічей на G20 та APEC Трамп часто хвалив путіна як "сильного лідера", ігноруючи критику щодо прав людини чи агресії в Україні. Однак, ризики для путіна очевидні. Якщо Трамп вийде з порожніми руками, це може спровокувати нові санкції — Трамп уже натякав на жорсткіші заходи, якщо бойові дії триватимуть. Московський політичний аналітик Андрій Колесніков, якого цитує британська преса, попереджає: "Терпіння Трампа не безкінечне; путіну доведеться щось дати, можливо, тимчасове припинення дальніх ударів".Але за межами території ховаються глибші вимоги москви: "демілітаризація" та "денацифікація" України, що на практиці означає відмову від НАТО та зміну влади в Києві. "Трамп, здається, думає, що путіна цікавить лише земля, але це ілюзія — справжня мета — нейтралізувати Україну як незалежну державу", — сказав колишній російський чиновник. У Вашингтоні джерела в Білому домі, знайомі з підготовкою, зазначають, що Трамп обережний з очікуваннями, фокусуючись на "вигідних можливостях" для американського бізнесу, таких як доступ до російських ресурсів в обмін на послаблення санкцій.Цей саміт, організований після безрезультатних переговорів у Туреччині, може стати кроком до "нової Ялти" — поділу сфер впливу, про який мріє путін. Для Трампа це шанс відступити від санкцій, до яких він ніколи не мав ентузіазму, і заявити про "миротворчу перемогу". Але, як показує історія їхніх відносин, перевага може бути за путіним — колишнім агентом КДБ, який майстерно грає на слабкостях опонентів. У світі, де економіка переплітається з війною, результат цієї зустрічі визначить не лише долю України, але й баланс сил між супердержавами.

Ще до того, як Дональд Трамп і володимир путін ступлять на холодну землю Аляски для своєї довгоочікуваної зустрічі, один висновок уже висить у повітрі, немов крижаний туман над Беринговою протокою: класична формула "нічого про Україну без України", викарбувана в дипломатичних анналах з часів президентства Петра Порошенка та успадкована Володимиром Зеленським, здається, відправляється на полицю історії. У світі, де великі гравці грають у шахи континентами, Київ ризикує опинитися в ролі пішки, яку пересувають без її згоди.Можна сказати: такі зустрічі рідко обмежуються "двосторонніми стосунками". Інсайдери у Вашингтоні, з якими ми розмовляли на умовах анонімності, підтверджують, що війна в Україні, розв'язана росією, стане не просто пунктом порядку денного, а його домінантою. "Це не про торгівлю чи Арктику, — шепотів один високопосадовець Держдепу. — Це про те, як Трамп хоче 'вирішити' Україну, щоб похвалитися швидкою перемогою перед виборами 2026 року".Зеленський, звісно, може стверджувати протилежне, посилаючись на свої нещодавні дипломатичні марафони — десятки дзвінків європейським лідерам, кульмінацією яких стала відеоконференція з Трампом. За нашими джерелами в Білому домі, ця розмова справді пройшла на "десять з десяти", як оцінив сам Трамп, з акцентом на координацію позицій. Але реальність жорстока: Трамп уже говорив з Зеленським про Україну; тепер черга путіна, який уникає прямих контактів з Києвом, немов чуми. "Логіка проста, — пояснює один європейський дипломат. — Трамп вважає, що ключ до миру лежить у москві, а не в Києві".Найгірший сценарій для України — той, про який шепочуться в західних ЗМІ та кулуарах НАТО: "мир в обмін на території". Уявіть: Трамп тисне на Київ, щоб той вивів сили з Донецької та Луганської областей, а росія "обіцяє" припинити вогонь і перейти до "змістовних" переговорів. Зеленський уже публічно відкинув таку ідею, заявивши, що відмовиться від будь-якої "пропозиції", яка пахне капітуляцією. Але що, якщо Трамп просто знизить плечима? "Я уклав найкращу угоду, а вони комизяться — розбирайтеся самі", — міг би сказати він, вийшовши з "українського кейсу" і переключившись на Китай чи Мексику. Інсайдери в Адміністрації Трампа натякають, що такий поворот не виключений: "Трамп ненавидить затяжні війни; для нього Україна — це 'Афганістан' Байдена, тільки без американських чобіт на землі".З іншого боку, обнадіює обіцянка Трампа, дана під час відеоконференції, не торкатися територіальних питань з путіним, зосередившись на припиненні вогню. Але хто може покладатися на Трампа, майстра імпровізацій? Його стиль — це суміш шоу-бізнесу та жорсткої торгівлі, де обіцянки можуть розтанути швидше, ніж аляскінський лід. Оптимальний сценарій для Києва: путін несподівано погоджується на негайне перемир'я без умов, фіксуючи нинішню лінію фронту та запускаючи справжні переговори, далекі від стамбульських ритуалів. Але навіть оптимісти в українському МЗС, з якими я спілкувався, скептичні: "путін не той, хто просто 'припиняє стріляти'; йому потрібні гарантії, що НАТО відступить".Найреалістичніший — і, можливо, найкращий — результат: відсутність угод. Якщо Трамп розчарується в путіну, це може призвести до посилення санкцій проти москви, мит на російську нафту чи навіть збільшення військової допомоги Україні. "Якщо Трамп побачить, що путін затягує, він може вдарити по кишені, — каже один аналітик з Атлантичної ради. — Для нього це win-win: виглядає сильним і уникає глибокого втягнення".Між цими полюсами — безліч нюансів. Чи має Трамп "план Б", якщо путін скаже "так, але..."? Як відреагує Київ на потенційний відхід США? І чи ризикує Трамп перетворити Україну на свій "Афганістан", яким він дорікав Байдену? Зеленському доведеться маневрувати обережно: пояснити народу можливі компроміси, не викликаючи вуличних протестів, як нещодавно сталося.Поки експерти прогнозують усе — від "близького кінця війни" до "нескінченної ескалації", — українська влада мусить відповісти на ключові питання вже зараз. Де проходить "червона лінія" Києва? Як реагувати, якщо саміт раптом призведе до тристоронньої зустрічі з Зеленським? Зливи в ЗМІ тільки додають плутанини, але одне ясно: ранок суботи за київським часом може змінити хід історії. Або ні — і війна триватиме в тіні великих ігор.

Верховний суд штату Огайо, один із ключових інститутів американської демократії, опинився під пильним наглядом після того, як отримав оцінку «незадовільно» за прозорість у розкритті інформації про подарунки, що їх отримують судді. Цей тривожний сигнал, зафіксований у звіті незалежної наглядової організації Fix the Court, підкреслює кризу довіри до судової системи, яка охопила Сполучені Штати.Прозорість суддів — не просто формальність, а основа для забезпечення справедливості. Коли судді приймають рішення, що впливають на життя мільйонів, громадськість має право знати, чи не перебувають вони під впливом заможних донорів або інших прихованих інтересів. Проте в Огайо, як і в багатьох інших штатах, ця довіра підривається через слабкі практики розкриття інформації.Падіння рейтингу: від «середнього» до «незадовільного»Цьогорічний звіт Fix the Court виявив, що Верховний суд Огайо опустився з «середньої» оцінки в 24 бали до «незадовільної» — лише 20 балів. Основною причиною стало повільне реагування на запити про розкриття фінансової інформації. Але це лише верхівка айсберга.Звіт виявив, що головна суддя Шерон Кеннеді регулярно отримує подарунки вартістю понад 75 доларів від шести подружніх пар, чиї імена повторюються з року в рік. Проте чинні правила не вимагають розкриття ні вартості, ні характеру цих подарунків. Чи йдеться про скромну вечерю, чи, можливо, про розкішну відпустку на приватному острові? Без детальної інформації громадськість залишається в невіданні.«Це не просто прогалина в законодавстві, це тріщина в фундаменті довіри до судової системи», — зазначив Гейб Рот, засновник Fix the Court, у письмовій заяві. Він наголосив, що повне та доступне розкриття фінансової інформації є критично важливим для відновлення віри американців у суди.Скандали на федеральному рівні: тінь на всю системуПитання судової етики набуло нової актуальності після викриттів 2023 року, коли ProPublica оприлюднила інформацію про нерозкриті розкішні поїздки суддів Верховного суду США Кларенса Томаса та Самуеля Аліто, оплачені мільярдерами. Ці поїздки відбувалися на тлі рішень, які зміцнювали політичний вплив їхніх спонсорів. Такі дії, що межують із корупцією, лише поглибили суспільний скептицизм.У Огайо ситуація не настільки гучна, але не менш тривожна. Відсутність вимог щодо детального розкриття подарунків залишає простір для спекуляцій. Як зазначив один із інсайдерів, знайомий із судовою системою штату, «коли суддя не розкриває, що саме йому подарували, це не лише питання етики — це запрошення до недовіри».Реакція суду: формальність замість прозоростіДиректор із питань інформації Верховного суду Огайо Енді Еллінгер у відповідь на запитання про подарунки судді Кеннеді обмежився загальними фразами. «Суд залишається відданим дотриманню всіх чинних правил і законів», — заявив він в електронному листі, уникаючи конкретики. Щодо низької оцінки Fix the Court він зазначив, що суд «не коментує оцінки або методології третіх сторін».Така відповідь лише підкреслює проблему: замість того, щоб взяти на себе відповідальність за підвищення прозорості, суд воліє ховатися за бюрократичними формулюваннями. Це контрастує з практиками інших штатів, таких як Каліфорнія чи Нью-Йорк, де суди активно вдосконалюють свої політики розкриття інформації, реагуючи на суспільний запит.Шлях до змін: чи є надія?Fix the Court пропонує просте рішення: запровадити суворіші вимоги до звітності, включаючи розкриття вартості подарунків, деталей про нерухомість і підтвердження проходження суддями етичних тренінгів. Ці кроки, хоч і не радикальні, могли б значно підвищити довіру до судової системи Огайо.Проте, як зазначають експерти, справжні зміни потребують політичної волі. Законодавці штату, які мають повноваження оновити правила, часто уникають цього питання, побоюючись конфліктів із впливовими суддями. «Це замкнене коло, — каже один із місцевих активістів. — Судді не хочуть змін, бо це обмежить їхню свободу, а законодавці не хочуть сваритися з суддями, бо ті вирішують їхні спори».Чому це важливо?У час, коли довіра до державних інституцій падає до історичних мінімумів, суди залишаються останнім бастіоном справедливості. Але без прозорості цей бастіон ризикує перетворитися на фортецю привілеїв. Ситуація в Огайо — це не ізольований випадок, а симптом ширшої проблеми, яка охопила американську судову систему.Громадськість заслуговує на суди, які не лише ухвалюють справедливі рішення, а й демонструють свою неупередженість через повну прозорість. Поки Верховний суд Огайо не зробить кроків у цьому напрямку, його оцінка «незадовільно» залишатиметься не лише в звіті Fix the Court, а й у думках громадян, які прагнуть справедливості.

У штаті Букей назріває політична буря, оскільки Огайо готується до перерозподілу виборчих округів, черпаючи натхнення з драматичних подій у Техасі, де демократи втечею зі штату зупинили спробу республіканців перекроїти виборчу карту на свою користь. Цей процес, що має розпочатися цього місяця, може визначити не лише політичний ландшафт Огайо, але й вплинути на національну боротьбу за контроль над Палатою представників США напередодні виборів 2026 року.Демократи Огайо, натхненні тактикою своїх колег із Техасу, готуються до запеклого протистояння. У Техасі законодавці-демократи покинули штат, щоб заблокувати кворум і зупинити схвалення карти, яка послабила б їхні позиції в кількох ключових округах. «Те, що почалося в Техасі, не закінчується там, — сказав представник штату Огайо Ерік Синенберг, демократ із Бічвуда, під час мітингу біля будівлі законодавчої асамблеї в Колумбусі. — Огайо — наступне поле бою».Синенберг, разом із іншими демократами, стверджує, що республіканці прагнуть маніпулювати межами округів, щоб закріпити свою незначну перевагу в Палаті представників США, де Огайо наразі представлене 10 республіканцями та 5 демократами. «Вони хочуть зробити карти менш справедливими, — сказав Синенберг. — Це дасть республіканцям непропорційно більше шансів утримати владу».Республіканська стратегія: амбіції та обіцянки справедливостіРеспубліканці, які контролюють Комісію з перерозподілу округів Огайо, наполягають на своїй прихильності до прозорого процесу. Помічник лідера більшості в Палаті представників Адам Берд, республіканець із Нью-Річмонда, запевняє, що національні політичні баталії не вплинуть на рішення в Огайо. «Ми не женемося за конкретним результатом, — сказав Берд. — Наше завдання — дотримуватися Конституції Огайо».Проте лідери Республіканської партії, такі як віцепрезидент Джей Ді Венс і голова партії штату Тоні Шредер, не приховують своїх амбіцій. Вони бачать у перерозподілі шанс зміцнити позиції республіканців у Конгресі. «Контроль над Палатою представників — це ключ, — сказав Шредер. — Більший відрив у голосах означає легше просування нашого порядку денного». Їхня мета — переглянути межі трьох округів, які зараз займають демократи: Емілія Сайкс (13-й округ), Марсі Каптур (9-й округ) і Грег Ландсман (1-й округ).Унікальність Огайо: обмеження для демократівНа відміну від Техасу, де демократи могли зупинити процес, покинувши штат, в Огайо така тактика неможлива. Законодавство штату не дозволяє блокувати голосування через відсутність кворуму, а контрольована республіканцями комісія має останнє слово, якщо двопартійної згоди не буде досягнуто. Закон Огайо забороняє відверті маніпуляції з межами округів, але республіканці вказують на пропорційність поточної карти до результатів виборів, зокрема на значну перемогу Дональда Трампа в Огайо у 2024 році (55% проти 44% Камали Гарріс).Сенатор США Берні Морено, республіканець, висловив думку, що розподіл 12-3 на користь республіканців був би справедливим відображенням електоральних настроїв штату. Однак не всі лідери партії поділяють цю позицію. Віцегубернатор Джим Трессел, якого я спіймав у кулуарах у четвер, уникав конкретики. «Чи є 12-3 справедливим? Знаєте, я не можу брати участь у цій розмові», — сказав він, усміхаючись. На моє здивоване запитання, чи не повинен віцегубернатор знати склад делегації штату, Трессел віджартувався: «Мабуть, повинен. Ви щойно мене перевірили, і я дізнався щось нове — це чудово».Голос виборців чи політична гра?Демократи наголошують, що навіть нинішній розподіл 10-5 не відображає справедливо волю виборців. «Це вже нечесно, — сказав Синенберг. — Будь-яке подальше зміщення ще більше підірве демократію». Вони знаходять надію в заявах адміністрації губернатора Майка ДеВайна, який наголошує на важливості врахування голосу виборців. Проте скептицизм залишається: попередня карта 2022 року була визнана неконституційною через брак двопартійної згоди, і нинішній процес ризикує повторити той самий сценарій.Законодавці Огайо мають завершити нову карту до кінця листопада, а спікер Палати представників Метт Хаффман пообіцяв, що початковий проєкт з’явиться вже цього місяця. Поки обидві сторони готуються до протистояння, Огайо стає мікрокосмом ширшої національної боротьби за демократію, де межі виборчих округів можуть визначити, чий голос буде почутий у Вашингтоні.

У штаті Огайо розгортається драматична боротьба за доступ до революційних препаратів для схуднення, таких як Ozempic і Wegovy, які змінили життя тисяч людей, але водночас спричинили фінансові виклики для державної системи охорони здоров’я. Законодавці, очолювані республіканцем Джошем Вільямсом, наполягають на відновленні покриття витрат на ці ліки для 106 000 державних службовців після того, як Департамент адміністративних служб штату (DAS) різко припинив їх фінансування з 1 липня. Це рішення, за словами чиновників, було продиктоване стрімким зростанням витрат — до 40 мільйонів доларів на рік, — але воно викликало обурення серед тих, хто вважає ці препарати життєво необхідними.Особиста боротьба, що стала політичноюДля Джоша Вільямса, 41-річного законодавця з округу Сайото, ця боротьба є глибоко особистою. Двадцять років тому, у віці 21 року, він зазнав катастрофічної травми, впавши з поїзда з висоти 9 метрів. Перелом хребта призвів до хронічного болю, численних операцій і залежності від опіатів, що зруйнувало його метаболізм. Його вага сягнула 208 кілограмів, що лише посилило біль і обмежило рухливість. Але препарат класу GLP-1, відомий як Ozempic, став для нього порятунком.«Цей препарат буквально врятував моє життя, — розповів Вільямс в інтерв’ю, сидячи у своєму скромному офісі в Колумбусі. — Він дав мені змогу встати з ліжка, повернутися до роботи і жити повноцінним життям».Тепер Вільямс очолює ініціативу, щоб повернути доступ до цих ліків для інших державних службовців, які борються з ожирінням. Його законопроект, H.B. 388, пропонує відшкодовувати до 500 доларів на місяць у перший рік лікування GLP-1 і 250 доларів — у другий, за умови, що працівники відповідають медичним критеріям, зокрема мають індекс маси тіла (ІМТ) 30 або вище.Двопартійна підтримка і фінансовий викликЗаконопроект отримав підтримку з обох сторін політичного спектру. Співавтором є демократ Донтавіус Джареллс із Колумбуса, який наголошує на важливості профілактики хронічних захворювань. «Ці ліки, затверджені FDA, не лише допомагають схуднути, а й знижують ризик діабету, серцевих захворювань і навіть деяких видів раку, — сказав Джареллс. — Ми не можемо ігнорувати їхній потенціал для покращення здоров’я наших працівників».Проте рішення DAS припинити покриття витрат на GLP-1 для схуднення було продиктоване суворими фінансовими реаліями. За даними департаменту, витрати на ці препарати зросли до 40 мільйонів доларів у 2025 фінансовому році, що становить значну частину бюджету на охорону здоров’я. «Це було важке, але необхідне рішення, — заявив речник DAS Дж. К. Бентон у електронному листі. — Ми пропонуємо альтернативні програми з оздоровлення та харчування, які є більш економічно вигідними».Вільямс, однак, вважає, що DAS поспішив із рішенням, не проконсультувавшись із законодавцями. За його оцінками, H.B. 388 може скоротити витрати вдвічі, до 20 мільйонів доларів, завдяки чітким критеріям і обмеженням кількості отримувачів. «Це не про косметичні процедури, — наполягає він. — Для багатьох це питання життя і смерті».Складність вибору: здоров’я проти бюджетуРаптовий сплеск популярності препаратів GLP-1, які спочатку розроблялися для лікування діабету, створив безпрецедентний тиск на системи медичного страхування по всій країні. Шарона Гофман, професорка медичного права в Університеті Кейс Вестерн Резерв, зазначає, що Огайо не є винятком. «Лише близько половини штатів покривають ці ліки для недіабетичних цілей, — сказала вона. — Для багатьох страховиків це питання пріоритетів: якщо бюджет обмежений, косметичне використання таких препаратів часто виключається».Гофман підкреслює, що хоча GLP-1 можуть бути трансформаційними для людей із серйозними медичними проблемами, пов’язаними з ожирінням, не всі, хто їх приймає, мають такі показання. «Для деяких це дійсно вибір стилю життя, — додала вона. — І страхування зазвичай не покриває такі процедури».Вільямс також вказує на роль менеджерів аптечних пільг (PBM), яких він звинувачує у завищенні цін. «Вони отримують величезні прибутки, поки наші працівники страждають», — сказав він, закликаючи до реформ у системі ціноутворення на ліки.Погляд у майбутнєПоки законопроект H.B. 388 проходить через законодавчий процес, Вільямс готується до нового етапу своєї кар’єри. Він балотується до Конгресу, кидаючи виклик багаторічній представниці 9-го округу Огайо Марсі Каптур. Незалежно від результату, він наполягає, що його боротьба за доступ до GLP-1 не має особистих мотивів. «Я не отримаю від цього жодної вигоди, — сказав він. — Йдеться про те, щоб дати людям шанс на здоровіше життя».У штаті, де ожиріння є серйозною проблемою громадського здоров’я, результат цієї боротьби може мати далекосяжні наслідки. Чи вдасться Огайо знайти баланс між фінансовими обмеженнями та потребами своїх працівників? Відповідь залежить від того, чи зможуть законодавці переконати колег, що інвестиція в здоров’я — це інвестиція в майбутнє.