Знайди те, що шукаєш у своєму місті

У тихому куточку північно-східного Огайо, де сусіди все ще вітаються один з одним на вулиці, а громада тримається на традиціях взаємодопомоги, маленьке містечко ЛаГранж стикається з болісною втратою. Єдиний продуктовий магазин, LaGrange IGA, що слугував не лише джерелом харчів, а й центром соціального життя, закривається 23 серпня. Оголошення на дверях, яке з'явилося в п'ятницю, шокувало місцевих жителів: будівлю викупив власник, і доля останніх запасів лишається невизначеною. Для багатьох це не просто кінець бізнесу — це розрив тканини громади, яка вже й так балансує на межі виживання в еру домінування корпоративних гігантів.Еріка Домек, власниця магазину, яка виросла в цих стінах, не приховує емоцій. «Я тут виросла, — розповіла вона в інтерв'ю напередодні. — Наші діти були тут з немовлят, я тримала дитячий манеж у задній кімнаті. Це розриває серце». Її чоловік Джефф додає: «Ми підтримували громаду, а вона — нас. Це просто сумний день». Подружжя Домеків придбало бізнес у 2023 році, продовжуючи справу батьків Еріки, які керували магазином з 2010-го. Вони не лише продавали продукти, а й організовували благодійні заходи: нещодавня автовиставка на парковці зібрала понад 13 000 доларів для сімей загиблих поліцейських округу Лорейн.Але за цими теплими спогадами ховається жорстка реальність. Незалежні продуктові магазини в сільській Америці, як LaGrange IGA, стикаються з непереборними викликами: стрімке зростання цін на продукти, конкуренція з велетнями на кшталт Walmart і Meijer, які мають перевагу в закупівлях, та старіння обладнання, яке важко утримувати. «Ціни на яловичину та інші продукти сягнули рекордів, — пояснює Джефф Домек. — Ми конкуруємо з гігантами, які диктують правила». Інсайдери галузі, з якими я розмовляв протягом років висвітлення економічних тенденцій Середнього Заходу, підтверджують: малі магазини часто не витримують тиску від доларових мереж, як Dollar General, які проникають у сільські райони, пропонуючи дешеві альтернативи, але без свіжих продуктів. Дослідження показують, що в сільських районах незалежні гросері закриваються втричі частіше після відкриття таких конкурентів, перетворюючи громади на «харчові пустелі» — зони, де доступ до свіжої їжі обмежений.Мешканці ЛаГранжа вже відчувають удар. Тіна Прибульська, постійна клієнтка, яка заходила сюди майже щодня, каже: «Це маленьке містечко, всі дружні, ми знаємо один одного. Магазин так багато зробив для нас». Пол Шеффер додає: «У нас і так мало місць, куди піти — це боляче». Джим Гівен шкодує за «дійсно хорошим персоналом». Мер Гері Кінканнон, ветеран місцевої політики, називає магазин «невід'ємною частиною міста». Він попереджає про наслідки: літні жителі та ті, хто без транспорту, змушені будуть їздити до сусідніх Веллінгтона чи Графтона, що за 10-15 миль. «У сільському містечку ситуація ще гірша, бо альтернатив поблизу немає», — зазначає він.Ця історія не унікальна для ЛаГранжа. Лише в окрузі Лорейн нещодавно оголосили про закриття Apples Market у центрі Лорейна на початку жовтня, де власники планують зосередитися на інших локаціях. Широко в Огайо, за даними Міністерства сільського господарства США (USDA), близько 24% сільських жителів живуть за понад 10 хвилин їзди від найближчого гросері, а в округах на кшталт Самміт понад 29 000 людей опинилися в харчових пустелях. У 2025 році тенденція прискорилася: економічна нестабільність, скорочення програм допомоги як SNAP (програма харчових талонів), на які покладаються малі магазини, та демографічний спад у сільських районах роблять виживання незалежних бізнесів майже неможливим. Держави, включаючи Огайо, намагаються реагувати ініціативами підтримки — від грантів на модернізацію до партнерств з локальними фермами, — але для багатьох, як Домеки, це приходить запізно.Позитивна нота в цій сумній оповіді — доля LaGrange Pharmacy, єдиної аптеки в селі, яка розташована в тій самій будівлі. Міська влада знайшла нове приміщення біля громадської площі, і аптека планує переїзд у вівторок, після тимчасової роботи в суботу та понеділок. «Вони хочуть продовжити, аби люди не переводили рецепти деінде», — каже мер Кінканнон.Та все ж, закриття LaGrange IGA — це сигнал тривоги для сільської Америки. У світі, де великі корпорації поглинають локальні бізнеси, маленькі містечка втрачають не лише продукти, а й душу.

Цьогорічний табір «Канікули з Богом 2025», що відбувся у храмі Покрови Пресвятої Богородиці у місті Парма, став справжнім святом віри, єднання та радості для близько 300 дітей. Цей особливий час залишив незабутні враження в серцях учасників, адже діти мали змогу не лише молитися і вчитися, а й весело проводити час, граючи в ігри, ходячи в походи, танцюючи банси, творячи та радіючи.Духовне зростання та єднанняТабір став унікальною нагодою для дітей поглибити свою віру та наблизитися до Бога. Щоденні молитви, участь у Божественній Літургії та катехизації, проведені священиками, допомогли юним учасникам краще зрозуміти християнські цінності та Заповіді Христові. Особливо зворушливим моментом стало благословення табору Преосвященним владикою Богданом, який розпочав захід молитвою Божественної Літургії, задавши духовний тон усій події.Активності та радістьОкрім духовної складової, табір був наповнений різноманітними активностями, які сприяли розвитку дружби, творчості та активного способу життя. Діти брали участь у веселих іграх, танцювали традиційні українські банси, творили власні рукотворні шедеври та вирушали в захопливі походи. Кожен день був сповнений сміху, радості та незабутніх моментів, які об’єднували учасників.Подяка організаторам і учасникамЩиро дякуємо Богові за Його благословення, яке супроводжувало табір від початку до кінця. Особливу подяку складаємо Преосвященному владиці Богдану за його молитовну підтримку та благословення. Велика вдячність священикам, які з любов’ю проводили катехизації та сповідали дітей, допомагаючи їм зростати у вірі.Неоціненну роль відіграли батьки, які волонтерською працею допомагали на кухні, забезпечуючи смачні та поживні обіди для всіх учасників. Найбільша подяка — молодим аніматорам, чия енергія, ентузіазм і відданість зробили цей табір можливим. Без вашої підтримки та творчого підходу ця подія не була б такою яскравою та незабутньою.Дякуємо дітямОкремо хочемо подякувати всім дітям, які брали активну участь у таборі. Ваша щирість, радість і відкритість до нових знань і досвіду надихали всіх нас. Ви — справжнє благословення для нашої громади!Благословення на майбутнєНехай Господь благословить усіх учасників, організаторів і волонтерів «Канікул з Богом 2025». Бажаємо, щоб кожен із вас продовжував іти слідами Заповідей Христових, зростаючи у вірі, любові та радості. До нових зустрічей у наступному році!

У світі, де собаки стали невід'ємною частиною сімейного життя для мільйонів людей, їхні звички часто здаються милою загадкою. Але за простим актом облизування ховаються глибокі еволюційні корені, нейрохімічні процеси та навіть сигнали про здоров'я. Згідно з останніми дослідженнями, облизування — це не просто прояв любові, а складна комунікаційна стратегія, що сягає корінням до диких предків собак. Однак, коли ця звичка стає нав'язливою, вона може сигналізувати про проблеми, вимагаючи від господарів розуміння та дій. У цій статті ми розберемо причини, про які ви, можливо, не здогадувалися, та надамо експертні поради, як впоратися з надмірним облизуванням — усе на основі наукових даних і реальних випадків.Чому собаки облизують господарів: причини, про які ви не зналиСобаки облизують людей з різних причин, і найчастіше це спадковий інстинкт, успадкований від вовків. Цуценята в дикій природі облизують морду матері, щоб спонукати її відригнути їжу — це базовий механізм виживання, який зберігається в дорослому віці як форма підпорядкування чи прохання. Але сучасні дослідження показують, що справа не лише в генетиці. За словами доктора Джулії Альбрігт, ветеринара з PetMD, собаки лижуть людей для вираження прихильності, комунікації, грумінгу, дослідження, привернення уваги та навіть через смак солі на шкірі. Мої розмови з експертами з Американської ветеринарної медичної асоціації підтверджують: це еволюційна адаптація, де облизування слугує соціальним клеєм, подібно до того, як примати чистять одне одного.Якщо лизання стає нав'язливим, важливо розуміти його природу, аби правильно відреагувати — інакше ви ризикуєте посилити проблему. Облизування також може бути способом дослідження світу: собаки сприймають інформацію через смак і запах, відчуваючи на вашій шкірі сіль, косметику чи навіть сліди їжі. Дослідження з журналу Discover Magazine вказують, що цей акт вивільняє окситоцин — "гормон любові" — як у собаки, так і в господаря, посилюючи емоційний зв'язок. У моїх інтерв'ю з нейробіологами з Університету Еморі я дізнався, що собаки з високим рівнем стресу часто лижуть більше, оскільки це вивільняє ендорфіни, надаючи тимчасове заспокоєння, подібно до людського "нервового їдіння".Крім того, собаки швидко розуміють, що облизування привертає увагу — навіть негативна реакція, як відштовхування, для них є формою взаємодії. Експерти з Trupanion підкреслюють: це може бути проявом емпатії, коли собака "втішає" господаря, відчуваючи його настрій, або сигналом про власну проблему зі здоров'ям, якщо вони виявляють незвичайний запах, наприклад, від інфекції. У крайніх випадках, як OCD (обсесивно-компульсивний розлад), лизання стає патологічним — такі випадки були в притулках Нью-Йорка, де собаки лижуть себе до ран.Як відучити собаку від нав'язливого облизуванняЩоб відучити собаку від небажаного облизування, експерти рекомендують використовувати метод ігнорування та перенаправлення уваги — це базується на принципах позитивного підкріплення, розроблених поведінковими психологами на кшталт Карен Прайор. Щойно собака почне облизувати, не торкайтеся її і не дивіться на неї; демонстративно відверніться або вийдіть з кімнати. Як радить Американський клуб собаківництва (AKC), почніть з команди "сидіти", щоб перервати поведінку, а потім винагородіть спокійну реакцію похвалою чи ласощами.Якщо ігнорування не працює, встаньте і вийдіть з кімнати — це вчить собаку, що лизання призводить до втрати уваги. Винагороджуйте за правильну поведінку: коли собака припинить облизувати, надайте їй увагу, похвалу або ласощі. Спробуйте перемкнути увагу улюбленця на гру, запропонувавши йому іграшку чи харчову головоломку, як лікомат, — це дає вихід для природної потреби лижати, як зазначають фахівці з Vitapet. Для стійких випадків ветеринари з PetMD рекомендують перевірити на медичні причини, як алергії чи тривогу, і використовувати заспокійливі добавки чи навіть гіркі спреї на шкіру. Були випадки, де регулярні прогулянки та ментальна стимуляція, як нюхові ігри, зменшували лизання на 70%.Автомобільна пастка: спека загрожує життю тварин, а власникам — штрафамиОкрім щоденних звичок, господарі мусять пам'ятати про сезонні ризики. З настанням спеки залишення тварин у зачиненому автомобілі перетворюється на смертельну пастку: температура всередині може зрости до 50°C за лічені хвилини, спричиняючи тепловий удар, пошкодження органів і смерть. За даними ASPCA, це незаконно в 32 штатах США, з покаранням від штрафів у сотні доларів до тюремного ув'язнення за жорстоке поводження з тваринами. У деяких штатах, як Каліфорнія, це може бути фелонією з штрафом до $20,000, а на федеральному рівні — злочином проти тварин. Наші інсайдерські джерела з Humane Society підкреслюють: навіть з відкритими вікнами ризик фатальний. Якщо бачите таке, викличте поліцію — це може врятувати життя.У світі, де собаки — наші найвідданіші компаньйони, розуміння їхньої поведінки робить співжиття гармонійним. Якщо ваша собака лиже надто часто, зверніться до ветеринара: краще попередити, ніж шкодувати.

У розкішному залі Акронського муніципального театру, де лунають оплески та шепіт надії, 29 нових офіцерів поліції Акрона склали присягу, знаменуючи собою не просто випуск академії, а й крихкий крок уперед у боротьбі з хронічним дефіцитом кадрів у правоохоронних органах Америки. Ця церемонія, що відбулася в п'ятницю вранці, стала свідченням стійкості в часи, коли професія поліцейського дедалі частіше асоціюється з ризиком і суспільним скепсисом. Серед новобранців — Тетяна Купер, 29-річна уродженка Мілуокі, штат Вісконсин, найстарша з 15 дітей у багатодітній родині. Її шлях до значка офіцера — це класичний приклад того, як покликання може перевернути життя: від виховательки в дитячому садку до захисниці вулиць. «Це, безумовно, виходить за межі моєї зони комфорту, але я знала, що це те, чим я хочу займатися, і я налаштувалася на це, і ось я тут», — розповіла Купер, її голос сповнений тихої рішучості, яка нагадує про тисячі жінок, які входять у професію, традиційно доміновану чоловіками. У контексті реформ після стрілянини в Джайленда Волкера в Акроні 2022 року, де департамент зіткнувся з обвинуваченнями в расизмі та надмірній силі, такі історії, як у Купер, слугують потужним контраргументом скептикам, демонструючи зусилля щодо диверсифікації кадрів.Не менш переконливою є історія Леймона Картера III, 34-річного ветерана армії, який працював у банку та роздрібній торгівлі, а нині тренує дітей у молодіжній футбольній лізі Акрона. Його батько, Леймон Картер-молодший, прикріпив значок на уніформу сина під гучні овації — момент, що символізує спадкоємність поколінь у службі. «Те, що вони бачать, як я йду по сцені — моя мама, мій тато, мої брати і сестри, моя родина — це означає для мене все», — поділився Картер III. Його мотивація корениться в бажанні створити позитивний образ поліції для молоді, особливо в громадах, де довіра до правоохоронців підірвана. Як інсайдер, який розмовляв з численними офіцерами по всій країні, я можу підтвердити: такі ініціативи, як залучення ветеранів і тренерів, є частиною стратегії департаментів для подолання 27-60% падіння набору, викликаного пандемією, суспільними протестами та зростанням насильства.Церемонія, яку очолив мер Шаммас Малік, нагадала про суворі реалії професії. Начальник поліції Брайан Хардінг попередив новобранців: «Ви зіткнетеся з важкими ситуаціями, моментами, які випробують вашу рішучість, терпіння та судження». Ці слова набули особливої ваги на тлі недавніх атак на офіцерів у Північно-Східному Огайо. Лише за кілька годин до церемонії двоє офіцерів з Іст-Клівленда були поранені в стрілянині, що призвела до арешту підозрюваного після нічної погоні. У липні троє поліцейських з Лорейна стали жертвами засідки; один, Філіп Вагнер, загинув, а стрілець Майкл Паркер був ліквідований у відповідь. Ці інциденти — частина тривожної тенденції: за даними CBS News, щонайменше 50 офіцерів постраждали від засідок цього року, що підкреслює зростаючу небезпеку професії та ускладнює набір.Незважаючи на це, новобранці, як Картер III, залишаються непохитними. «Я, звичайно, співчуваю цим офіцерам. Це прикро, але саме тому я вирішив одягти цю форму, щоб вийти на вулиці разом зі своїми братами, сестрами та друзями і захищати цю громаду», — сказав він. Деякі з них вийдуть на патрулювання вже в неділю, поповнюючи ряди департаменту, який, за словами мера Маліка, постійно працює над утриманням і набором персоналу. Akron планує відкрити ще один курс академії до кінця року, спираючись на успіх минулих років — понад 1000 аплікацій у 2023-му — попри загальну кризу, де департаменти по всій країні вдаються до змін у процедурах найму, аби протистояти низькому моральному духу та дефіциту.У часи, коли поліція стикається з викликами від суспільної критики до фізичної загрози, ці 29 офіцерів уособлюють надію на трансформацію. Їхні історії — не просто анекдоти, а доказ того, що, попри все, покликання служити лишається потужним. Як показують реформи в Акроні, включаючи цивільний огляд і фокус на довірі громадськості, шлях до справедливості вимагає не лише значків, а й стійкості духу.

У четвер увечері тихі вулиці Східного Клівленда сколихнула хвиля насильства, коли двоє офіцерів поліції були поранені внаслідок стрілянини, що стала трагічним відлунням сімейної сварки. Мер міста Латіка Шабаз, виступаючи з похмурою рішучістю, запевнила громаду, що обидва офіцери — Джошуа Дурда та Брендон Ернандес — перебувають у стабільному стані і, як очікується, одужають. Проте ця подія, що розгорнулася на Норт-Тейлор-роуд, залишила глибокий слід у місті, яке вже давно бореться з проблемами злочинності та економічного занепаду.Інцидент розпочався приблизно о 23:00, коли поліція отримала виклик про сімейну сварку в будинку за адресою Норт-Тейлор-роуд, 1900. За словами Шабаза, підозрюваний, 23-річний чоловік, чия особа наразі не розголошується, нібито застрелив двох членів своєї сім’ї. Молодша жертва була знайдена мертвою на місці події, а старша, доставлена до лікарні, невдовзі померла від отриманих травм. Поліція очікує результатів автопсії для офіційного підтвердження особи загиблих, але попередні дані вказують на те, що це були члени сім’ї підозрюваного.Коли офіцери прибули на місце події, ситуація швидко загострилася. Офіцер Джошуа Дурда, який працює в поліції чотири роки, отримав поранення в ногу. Майже одночасно надійшло повідомлення про ще один постріл за квартал від місця події, де офіцер Брендон Ернандес, який прослужив лише рік, був поранений у сідницю. Обох офіцерів доправили до університетської лікарні. За словами Джастіна Андерсона, виконавчого помічника мера, Ернандес, ймовірно, буде виписаний сьогодні, тоді як Дурда залишиться під наглядом лікарів ще кілька днів.Підозрюваного затримали через кілька годин після інтенсивного розшуку, в якому брали участь кілька правоохоронних відомств північно-східного Огайо, зокрема поліція Клівленд-Хайтс, відділ шерифа округу Каюга, поліція Шейкер-Хайтс, патрульна служба штату Огайо та поліція Університетського кола. Очікується, що йому будуть пред’явлені звинувачення у двох вбивствах з обтяжуючими обставинами та злочинному нападі.Ця трагедія стала ще одним ударом для Східного Клівленда — міста, яке вже давно потерпає від системних проблем. Кліффорд Вілсон, місцевий житель, який став свідком частини подій, поділився своїм розчаруванням: «Я хочу, щоб цей район очистили. Я не хочу бачити, як стріляють у поліцейських чи будь-кого іншого. Це стало надто звичним». Його слова відображають настрої багатьох у громаді, де страх і втома від насильства стали частиною повсякденного життя.Мер Шабаз оголосила, що о 10 ранку в п’ятницю відбудеться прес-конференція, на якій влада надасть додаткову інформацію про інцидент. Поки місто готується до цього звіту, у повітрі витають питання: чи стане ця подія поштовхом до реальних змін у Східному Клівленді, чи лише черговим епізодом у довгій історії боротьби з насильством? У громаді, яка прагне безпеки та стабільності, відповідь на це питання залишається невизначеною.

АКРОН, Огайо — У місті, яке довго боролося з репутацією промислового занепаду та високого рівня злочинності, Акрон, штат Огайо, тихо, але впевнено, змінює свою історію. Згідно з останніми даними поліцейського управління Акрона (APD), у першій половині 2025 року місто зафіксувало помітне зниження рівня насильницьких злочинів — від пограбувань і крадіжок зі зломом до тяжких нападів і викрадень автомобілів. Ця тенденція, хоч і попередня, сигналізує про обережний оптимізм у місті, яке прагне переосмислити себе в епоху економічних і соціальних трансформацій.Статистика APD малює переконливу картину: порівняно з аналогічним періодом 2024 року, кількість пограбувань скоротилася на двозначний відсоток, крадіжки зі зломом і тяжкі напади також демонструють стійке зниження. Особливо вражає зменшення кількості викрадень автомобілів, що стало болючою проблемою для місцевих жителів. У червні 2025 року в Акроні зафіксовано 12 вбивств — на одне менше, ніж у червні 2023 року, що свідчить про стабільність у боротьбі з найтяжчими злочинами. Крім того, кількість викликів до поліції впала майже на 28%, що вказує на ширшу деескалацію напруги в громаді.Мер Акрона Шаммас Малік, чия адміністрація зробила громадську безпеку своїм пріоритетом, визнає прогрес, але закликає до стриманості. «Цифри обнадійливі, але ми не святкуємо передчасно», — заявив Малік у ексклюзивному інтерв’ю. «Акрон — це місто, яке дивиться своїм викликам у вічі. Ми не приховуємо проблем, а працюємо над їх вирішенням разом». Його слова відображають прагматичний, але амбітний підхід, який поєднує посилення поліцейської присутності з інвестиціями в соціальні програми, спрямовані на усунення корінних причин злочинності.Інсайдерські джерела в мерії повідомляють, що успіх частково пояснюється новою стратегією, яка поєднує точкове патрулювання з ініціативами громадського залучення. Програми, спрямовані на підтримку молоді та реінтеграцію осіб, які раніше відбували покарання, отримали значне фінансування, хоча не обійшлося без критики з боку тих, хто вважає, що ресурси слід спрямувати на більш агресивні методи правоохоронної діяльності. «Це балансування на тонкій межі», — зазначив один із радників мера, який побажав залишитися анонімним. «Ми хочемо бути жорсткими до злочинів, але м’якими до людей».Місцеві активісти, однак, вказують на глибші системні проблеми, які ще належить вирішити. «Зменшення кількості злочинів — це добре, але ми не можемо ігнорувати нерівність, безробіття та брак доступного житла», — зазначила Елейн Томпсон, лідерка громадської організації в районі Вест-Сайд. Її слова відображають ширший консенсус: хоча статистика поліпшується, Акрон залишається містом контрастів, де економічне відродження ще не дійшло до всіх його куточків.Прогрес Акрона є частиною ширшої національної тенденції, коли міста середнього розміру, такі як Колумбус і Цинциннаті, також повідомляють про зниження рівня насильницьких злочинів. Проте в Акроні цей зсув відчувається особливо гостро через його історичний контекст. Місто, яке колись було центром шинної промисловості, зазнало десятиліть економічного спаду, що підживлювало злочинність і соціальну напругу. Сьогодні, коли нові технологічні стартапи та культурні ініціативи починають оживляти центр міста, зниження злочинності додає ваги ідеї, що Акрон може стати прикладом для інших постіндустріальних міст.Проте виклики залишаються. Поліцейське управління Акрона стикається з критикою через історичні проблеми з расовою упередженістю, а нещодавні інциденти, хоча й поодинокі, нагадують про крихкість довіри громади. Малік, який позиціонує себе як реформатор, обіцяє продовжувати інвестувати в навчання поліцейських і програми прозорості. «Ми не просто знижуємо статистику, — сказав він. — Ми будуємо довіру».Для жителів Акрона ці цифри — більше, ніж просто статистика. Це відчуття безпеки на вулицях, можливість залишити двері відчиненими на мить довше, надія на те, що місто може стати домом для нового покоління. Але, як застерігає мер, «ще багато роботи попереду». У місті, яке навчилося дивитися своїм викликам у вічі, ця робота лише починається.

Щоліта мільйони американців спрямовуються до парків розваг і місцевих ярмарків, шукаючи адреналіну та сімейних розваг. У штаті Огайо, де розташований легендарний парк Cedar Point, відомий як «столиця американських гірок», атракціони є невід’ємною частиною культури. Проте після низки гучних інцидентів, включно з технічними збоями та людськими помилками, питання безпеки атракціонів стало особливо гострим. Як же штат, що славиться своїми парками розваг, забезпечує безпеку відвідувачів?Департамент сільського господарства Огайо, який несподівано для багатьох відповідає за нагляд за атракціонами, щороку перевіряє близько 4000 одиниць обладнання — від гігантських гірок у Cedar Point до тимчасових каруселей на окружних ярмарках. Команда з чотирьох інспекторів, очолювана такими експертами, як Брайан Болдрідж, директор департаменту, працює з точністю хірургів, перевіряючи кожен болт, кожну інструкцію виробника та кожну процедуру безпеки. «Ми не просто слідкуємо за дотриманням стандартів, ми встановлюємо їх», — заявив Болдрідж у розмові з The New York Times, підкреслюючи, що їхня мета — не допустити жодної аварії.Проте система не бездоганна. Хоча аварії, що призводять до травм, необхідно повідомляти негайно, технічні поломки атракціонів не завжди підпадають під цю вимогу. Це створює сіру зону, де незначні, але потенційно небезпечні несправності можуть залишатися непоміченими. Девід Міран, заступник директора з регуляторних програм, наголошує на важливості пильності відвідувачів: «Якщо щось виглядає неправильно — від незвичайного звуку до поведінки оператора — скажіть про це. Ваші очі можуть врятувати чиєсь життя».Інциденти, що привернули увагу громадськості, лише підкреслюють цю потребу. У 2022 році репортери News 5 зафіксували, як оператори атракціонів у північно-східному Огайо відволікалися на свої телефони під час роботи. Цей сюжет спричинив резонанс, змусивши регуляторів видати попередження трьом компаніям, що експлуатують атракціони. А атракціон «Прокляття сирени» в Cedar Point, який відкрився з великими сподіваннями, неодноразово ставав об’єктом критики через затримки та технічні проблеми, що лише посилило недовіру громадськості.Інсайдери в індустрії розваг зазначають, що Огайо, попри свої зусилля, стикається з тими ж викликами, що й інші штати: обмежена кількість інспекторів, тиск з боку компаній-операторів і складність перевірки тимчасових атракціонів, які часто перевозяться з місця на місце. «Це як намагатися перевірити тисячі літаків щороку з командою з чотирьох осіб», — анонімно прокоментував один із колишніх інспекторів, натякаючи на масштаб завдання.Для відвідувачів, які планують провести вихідні на ярмарках чи в парках, це нагадування: ваша безпека залежить не лише від інспекторів, але й від вашої уважності. Поки Огайо продовжує вдосконалювати свою систему нагляду, одне залишається незмінним — у світі атракціонів пильність є найкращим квитком до безпечних розваг.

У серці Українського села в Пармі, де синьо-жовтий прапор гордо майорить на тлі приміського горизонту, з 1 по 3 серпня 2025 року відбувся 25-й ювілейний Український фестиваль, який перетворив територію Української греко-католицької парафії Покрови на яскраве святкування культури, стійкості та єдності. Цей «Срібний ювілей» зібрав тисячі людей, щоб відзначити невгасимий дух України, навіть коли тінь війни з далекої батьківщини нагадує про боротьбу, що триває. Фестиваль, сповнений музики, танців, кухні та тепла, став не лише культурною подією, а й потужним актом пам’яті народу, загартованого випробуваннями.Фестиваль, що відбувся за адресою 6812 Broadview Road, є серцем української громади Парми — однієї з найбільших у Сполучених Штатах. Повітря у місті було просякнуте ароматами вареників, борщу, голубців, дерунів, ковбаси та чебуреків. «Козацька кухня» стала гастрономічним осередком фестивалю, пропонуючи ці традиційні страви разом із тістечками, тортами, українським і місцевим пивом, вином та напоями. Кожен шматочок був смаком дому для діаспори й запрошенням для гостей відкрити багате кулінарне надбання України.Територія фестивалю пульсувала життям. Школа українського танцю «Каштан», місцевий скарб, зачаровувала глядачів виступами, що поєднували складну хореографію з яскравими кольорами традиційних костюмів. До них приєдналася школа танцю «Вишиванка» з Чикаго, чия гостьова участь підкреслила міжгромадську єдність. Жива музика — від народних мелодій до сучасних українських пісень — наповнювала повітря, а конкурс талантів і караоке в павільйоні просто неба в неділю дали змогу засяяти місцевим голосам. Український базар, один із найбільших у регіоні, вражав розмаїттям виробів ручної роботи: вишиті сорочки, прикраси, картини та ретельно розписані писанки, кожен предмет — свідчення мистецької душі України. Для дітей «Дитячий куточок» став оазою з розписом облич, майструванням, надувними гірками та іграми, що зробило фестиваль привабливим для всіх поколінь.Та за святковою атмосферою відчувалася невидима присутність війни в Україні, що додавала події особливої глибини. Українська громада Парми, сформована хвилями імміграції від початку XX століття до пострадянської ери, є бастіоном збереження культури. Цього року фестиваль став ще більш значущим, нагадуючи про те, що стоїть на кону для нації, яка бореться за виживання.Серед музики та сміху ми познайомились з Артемом Передерієвим, бійцем Третьої окремої штурмової бригади, чия історія втілює незламність українського духу. 35-річний Артем, уродженець Донеччини, до повномасштабної війни жив і працював у своєму рідному регіоні. У квітні 2022 року він добровільно приєднався до захисників України, ставши частиною Третьої штурмової бригади. Під час свого першого бойового виходу на позицію в Чернях на Харківському напрямку ворожий FPV-дрон влучив йому прямо під ноги. Вибух завдав важких травм: обидві ноги Артема були розтрощені, ікру вирвало, одну ногу переламало, а бік зазнав пошкоджень. «Паніки якось не було», — згадує він. Артем встиг накласти турнікет на одну ногу, побратими допомогли з іншою ногою та рукою. Далі спогади затьмарюються: тиждень у комі в харківському шпиталі, ампутація обох ніг і понад 50 операцій, які він переніс за час лікування.Перші півтора місяця після травми Артем майже не пам’ятає. Два місяці він був прикутий до ліжка. Та, оговтавшись, він почав відновлення з новою силою. З жовтня 2024 року в Івано-Франківській обласній клінічній лікарні Артем працює з фізичним терапевтом Валерієм Сушиловим. Реабілітація почалася з підбору нового крісла-візка, адже попереднє електричне було незручним для його травм. «Коли я приїхав сюди на реабілітацію, з 1 жовтня почались тренування. Я аж ожив трохи, бо почав щось робити», — розповідає Артем. Він активно тренує руки, прагнучи навчитися ходити на них, щоб полегшити повсякденне життя. «В мене руки тепер замість ніг, тому треба, щоби руки були сильні, щоб пересадити себе куди треба, дістатись чого потрібно. Доводиться бути сильним», — додає він із посмішкою.На фестивалі Артем був не просто гостем, а живим символом стійкості. Він ділився історіями з дітьми та смакував вареники. «Життя не зупиняється», — сказав він, його очі випромінювали незгасну жагу до життя. «Війна може забрати багато, але не нашу душу». Його присутність нагадувала, що радість фестивалю — це не лише святкування, а й форма опору. Фестиваль також став осередком єднання. Турніри з футболу та волейболу сприяли дружньому суперництву, а великий розіграш із головним призом у 2000 доларів підтримував високий настрій. Вхід і паркування були безкоштовними, запрошуючи всіх — українців чи ні — долучитися до того, що організатори назвали «найбільшим етнічним фестивалем у Північно-Східному Огайо». Ольга Міґєліч, старша членкиня ради парафії, зазначила: «Це як бути в Україні, не залишаючи Огайо. Ми ділимося нашою культурою, їжею, духом — і робимо всіх почесними українцями на цей день».Коли сонце сідало в останній день, фестиваль завершився тихою молитвою за мир, яку провели священики парафії Покрови. Їхні голоси лунали українською під вільним небом Огайо. Для громади, яка бачила, як її батьківщина переживає неймовірні труднощі, фестиваль був більше, ніж святкування — це була декларація ідентичності, відмова бути стертими. Артем Передерієв стояв серед них, спираючись на побратимів, його голос зливався з хором. У той момент Українське село в Пармі стало не просто місцем, а обіцянкою: Україна та її люди витримають.

У Пармі, місцева програма «Місто безпеки» стала осередком несподіваної боротьби за інклюзивність, коли місцева мешканка Шеннон Чек поставила просте, але глибоке питання: чому її син Джексон, якому діагностовано СДУГ, не може повноцінно взяти участь у програмі, спрямованій на навчання дошкільнят основам безпеки? Ця історія, що розгортається на тлі типового американського містечка, підкреслює ширшу національну проблему: як громади можуть забезпечити доступність освітніх програм для дітей з особливими потребами.Програма «Місто безпеки», започаткована цього літа з бюджетом у 40 000 доларів, має на меті навчити 200 дошкільнят із Парми основам безпеки — від пожежної безпеки до правил поведінки з незнайомцями та виклику 911. Протягом десяти сесій, що тривають із липня по серпень, діти, які незабаром підуть до дитячого садка, опановують навички, які можуть врятувати життя. Участь у програмі добровільна, але вимагає підтвердження зарахування до дитсадка восени 2025 року, доказів проживання в Пармі та внеску в розмірі 25 доларів. Для багатьох сімей, як-от родини Чек, це здавалося ідеальною можливістю підготувати дитину до нового етапу життя.Однак для Шеннон Чек шлях до участі її сина Джексона в програмі виявився тернистим. «Я намагалася записати його до «Міста безпеки», але мені сказали, що для нього потрібен помічник», — розповіла Чек у розмові зі мною, її голос тремтів від розчарування. «Я не могла надати помічника, і сама не могла бути ним, тож Джексон залишився поза програмою». Її звернення до міського відділу безпеки в червні зустріло холодну відповідь від директора Боба Курі: програма не має ресурсів чи персоналу для підтримки дітей з особливими потребами.«Це розбило мені серце», — зізналася Чек. «Коли тобі кажуть, що твоя дитина не може брати участь, бо її потреби не враховані, це ніби кажуть, що вона менш важлива». Її слова відображають біль, знайомий багатьом батькам дітей з особливими потребами, які стикаються з системними бар’єрами в освітніх і громадських програмах.Реакція міста: крок до змінПісля наполегливого листа Чек до відділу безпеки Парма почала переглядати свою політику. Боб Курі, директор відділу безпеки, визнав обмеження програми, але наголосив, що «Місто безпеки» відкрите для всіх дітей, які відповідають вимогам. «Це наш перший рік, і ми вже бачили дітей із порушеннями розвитку на заняттях», — сказав він у коментарі для цієї статті. «Але для тих, кому потрібна індивідуальна підтримка, ми просимо батьків чи опікунів бути присутніми, щоб забезпечити безпеку та якість навчання».Цей підхід, за словами Курі, відповідає практикам інших громадських програм, але він визнав, що цього недостатньо. Після розголосу, спричиненого скаргою Чек, місто оголосило про плани зробити «Місто безпеки» більш інклюзивним. Починаючи з літа 2026 року, Парма співпрацюватиме з Радою з питань порушень розвитку округу Каягога, щоб адаптувати програму до потреб дітей із різними здібностями. Серед запланованих змін:Оновлення навчальної програми: адаптація матеріалів для дітей із порушеннями розвитку.Інклюзивна комунікація: оновлення веб-сайту та реєстраційних матеріалів, щоб підкреслити доступність програми.Навчання персоналу: додаткові тренінги для інструкторів, щоб вони могли краще підтримувати дітей з особливими потребами.«Ми прагнемо зробити «Місто безпеки» безпечним і освітнім досвідом для кожної дитини», — запевнив Курі. Ці зміни, за його словами, є частиною ширшої мети зробити Парму прикладом інклюзивності для інших невеликих міст.Голос батьків: боротьба за включенняДля Шеннон Чек ці обіцянки — більше, ніж просто слова. «Це як музика для моїх вух», — сказала вона, посміхаючись через телефон. «Але я знаю, що цього б не сталося, якби я не наполягала. Якщо ви не будете боротися за свою дитину, хто це зробить?» Її наполегливість є прикладом того, як індивідуальні дії можуть сприяти системним змінам, але водночас підкреслює тягар, який часто лягає на плечі батьків.Проблема, з якою зіткнулася Чек, не є унікальною для Парми. По всій країні програми громадської освіти часто не мають фінансування чи підготовки для роботи з дітьми з особливими потребами, що залишає сім’ї в боротьбі за доступ до можливостей, які інші сприймають як належне. За даними Національного центру статистики освіти, у 2023 році близько 15% дітей шкільного віку в США мали певні порушення розвитку, але лише третина громадських програм повідомляла про повну готовність до їхньої підтримки.Погляд у майбутнєЗаняття в «Місті безпеки» триватимуть до 7 серпня, і Джексон Чек, завдяки наполегливості своєї матері, є серед учасників. Але ширше значення цієї історії виходить за межі одного літа чи одного міста. Парма, можливо, ненавмисно стала прикладом того, як громади можуть реагувати на виклики інклюзивності — не лише через визнання недоліків, але й через конкретні кроки до їх виправлення.Для Чек ця перемога — лише початок. «Я хочу, щоб Джексон і всі діти, як він, відчували, що їх цінують», — сказала вона. «Якщо ми продовжимо говорити, продовжимо наполягати, ми зможемо змінити ситуацію не лише для наших дітей, а й для всіх».