У Пармі, місцева програма «Місто безпеки» стала осередком несподіваної боротьби за інклюзивність, коли місцева мешканка Шеннон Чек поставила просте, але глибоке питання: чому її син Джексон, якому діагностовано СДУГ, не може повноцінно взяти участь у програмі, спрямованій на навчання дошкільнят основам безпеки? Ця історія, що розгортається на тлі типового американського містечка, підкреслює ширшу національну проблему: як громади можуть забезпечити доступність освітніх програм для дітей з особливими потребами.
Програма «Місто безпеки», започаткована цього літа з бюджетом у 40 000 доларів, має на меті навчити 200 дошкільнят із Парми основам безпеки — від пожежної безпеки до правил поведінки з незнайомцями та виклику 911. Протягом десяти сесій, що тривають із липня по серпень, діти, які незабаром підуть до дитячого садка, опановують навички, які можуть врятувати життя. Участь у програмі добровільна, але вимагає підтвердження зарахування до дитсадка восени 2025 року, доказів проживання в Пармі та внеску в розмірі 25 доларів. Для багатьох сімей, як-от родини Чек, це здавалося ідеальною можливістю підготувати дитину до нового етапу життя.
Однак для Шеннон Чек шлях до участі її сина Джексона в програмі виявився тернистим. «Я намагалася записати його до «Міста безпеки», але мені сказали, що для нього потрібен помічник», — розповіла Чек у розмові зі мною, її голос тремтів від розчарування. «Я не могла надати помічника, і сама не могла бути ним, тож Джексон залишився поза програмою». Її звернення до міського відділу безпеки в червні зустріло холодну відповідь від директора Боба Курі: програма не має ресурсів чи персоналу для підтримки дітей з особливими потребами.
«Це розбило мені серце», — зізналася Чек. «Коли тобі кажуть, що твоя дитина не може брати участь, бо її потреби не враховані, це ніби кажуть, що вона менш важлива». Її слова відображають біль, знайомий багатьом батькам дітей з особливими потребами, які стикаються з системними бар’єрами в освітніх і громадських програмах.
Реакція міста: крок до змін
Після наполегливого листа Чек до відділу безпеки Парма почала переглядати свою політику. Боб Курі, директор відділу безпеки, визнав обмеження програми, але наголосив, що «Місто безпеки» відкрите для всіх дітей, які відповідають вимогам. «Це наш перший рік, і ми вже бачили дітей із порушеннями розвитку на заняттях», — сказав він у коментарі для цієї статті. «Але для тих, кому потрібна індивідуальна підтримка, ми просимо батьків чи опікунів бути присутніми, щоб забезпечити безпеку та якість навчання».
Цей підхід, за словами Курі, відповідає практикам інших громадських програм, але він визнав, що цього недостатньо. Після розголосу, спричиненого скаргою Чек, місто оголосило про плани зробити «Місто безпеки» більш інклюзивним. Починаючи з літа 2026 року, Парма співпрацюватиме з Радою з питань порушень розвитку округу Каягога, щоб адаптувати програму до потреб дітей із різними здібностями. Серед запланованих змін:
Оновлення навчальної програми: адаптація матеріалів для дітей із порушеннями розвитку.
Інклюзивна комунікація: оновлення веб-сайту та реєстраційних матеріалів, щоб підкреслити доступність програми.
Навчання персоналу: додаткові тренінги для інструкторів, щоб вони могли краще підтримувати дітей з особливими потребами.
«Ми прагнемо зробити «Місто безпеки» безпечним і освітнім досвідом для кожної дитини», — запевнив Курі. Ці зміни, за його словами, є частиною ширшої мети зробити Парму прикладом інклюзивності для інших невеликих міст.
Голос батьків: боротьба за включення
Для Шеннон Чек ці обіцянки — більше, ніж просто слова. «Це як музика для моїх вух», — сказала вона, посміхаючись через телефон. «Але я знаю, що цього б не сталося, якби я не наполягала. Якщо ви не будете боротися за свою дитину, хто це зробить?» Її наполегливість є прикладом того, як індивідуальні дії можуть сприяти системним змінам, але водночас підкреслює тягар, який часто лягає на плечі батьків.
Проблема, з якою зіткнулася Чек, не є унікальною для Парми. По всій країні програми громадської освіти часто не мають фінансування чи підготовки для роботи з дітьми з особливими потребами, що залишає сім’ї в боротьбі за доступ до можливостей, які інші сприймають як належне. За даними Національного центру статистики освіти, у 2023 році близько 15% дітей шкільного віку в США мали певні порушення розвитку, але лише третина громадських програм повідомляла про повну готовність до їхньої підтримки.
Погляд у майбутнє
Заняття в «Місті безпеки» триватимуть до 7 серпня, і Джексон Чек, завдяки наполегливості своєї матері, є серед учасників. Але ширше значення цієї історії виходить за межі одного літа чи одного міста. Парма, можливо, ненавмисно стала прикладом того, як громади можуть реагувати на виклики інклюзивності — не лише через визнання недоліків, але й через конкретні кроки до їх виправлення.
Для Чек ця перемога — лише початок. «Я хочу, щоб Джексон і всі діти, як він, відчували, що їх цінують», — сказала вона. «Якщо ми продовжимо говорити, продовжимо наполягати, ми зможемо змінити ситуацію не лише для наших дітей, а й для всіх».
